бесплатно рефераты скачать
  RSS    

Меню

Быстрый поиск

бесплатно рефераты скачать

бесплатно рефераты скачатьКредити-розрахунки

Кредити-розрахунки

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РЕГІ ім. СТЕПАНА ДЕМ’ЯНЧУКА

shura19@yandex.ru

Контрольна робота

Виконала:

Перевірив:

РІВНЕ – 2004

1. Визначити види банківських кредитів та охарактеризувати їх.

Нині найпоширенішим видом кредиту є банківський. За такого

кредитування підприємство виступає тільки в ролі позичальника. Банківський

кредит класифікують за такими ознаками:

1. Цільова направленість.

2. Термін кредиту.

3. Вид відсоткової ставки.

4. Валюта кредиту.

5. Види обслуговування.

Залежно від мети кредит може надаватися на:

• фінансування оборотного капіталу;

• фінансування основного капіталу;

• викуп приватизованого підприємства.

Види кредиту можна класифікувати за різними критеріями.

Залежно від суб'єктів кредитних відносин прийнято виділяти

банківський кредит, державний кредит, міжгосподарський (комерційний)

кредит, міжнародний, особистий (приватний) кредит. У банківському кредиті

суб'єктами кредитних відносин (одним чи обома) є банк, у державному кредиті

— держава, що виступає переважно позичальником. У міжгосподарському

(комерційному) кредиті обома суб'єктами є господарюючі структури , у

міжнародному кредиті — резиденти різних країн. В особистому (приватному)

кредиті одним із суб'єктів є фізична особа.

За такого критерію класифікації одна і та сама позичка може бути

віднесена до кількох видів кредиту. Наприклад, банківська позичка сімейному

господарству може належати до банківського кредиту і до особистого

(приватного).

Тому неправомірно протиставляти товарну форму кредиту грошовій як

менш розвинену, менш прогресивну. Відмінності між ними зводяться переважно

до сфер і обсягів застосування — грошова форма застосовується значно ширше,

ніж товарна, оскільки перерозподіл вартості, що забезпечується кредитом,

здійснюється переважно в грошовій формі.

Залежно від сфери економіки, у яку спрямується позичена вартість,

можна виділити:

—виробничий кредит, що використовується на формування основного й

оборотного капіталу у сфері виробництва та торгівлі, тобто на виробничі

цілі;

— споживчий кредит, що спрямовується на задоволення особистих потреб

людей, тобто обслуговує сферу особистого споживання.

На перший погляд, складається враження, що тільки виробничий кредит

відповідає всім закономірностям руху кредиту, оскільки в результаті його

використання створюється нова вартість і передумови для повного повернення

позиченої вартості кредитору. У сфері ж особистого споживання позичена

вартість знищується, «проїдається» і тому тут не створюються передумови для

її зворотного руху як ключової ознаки кредиту. Отож, споживчий кредит,

здається, можна вважати аномалією. Проте це не так. Особисте споживання,

«знищуючи» вартість предметів споживання, забезпечує підтримку та зростання

вартості робочої сили, продаж якої на ринку створює джерело повернення

позиченої вартості кредитору. Тому і споживчий кредит цілком відповідає

усім закономірностям руху кредиту.

За терміном, на який кредитор передає вільну вартість у користування

позичальнику, виділяються короткострокові (до одного року),

середньострокові (до п'яти років) та довгострокові (понад п'ять років)

кредити. Як зазначалося вище, в основі такого поділу кредиту на види лежить

тривалість кругообороту капіталу, у формуванні якого бере участь позичена

вартість.

За галузевою спрямованістю кредиту виділяються такі його види:

— кредити в промисловість;

— кредити в сільське господарство;

— кредити в торгівлю;

— кредити в будівництво, особливо в житлове будівництво;

— кредити в інші галузі.

Класифікація кредиту за галузевою спрямованістю має практичне

значення. Воно проявляється в тому, що в кожній галузі є істотна специфіка

кругообороту капіталу, яка обумовлює адекватну організацію самого

кредитного процесу.

Залежно від цільового призначення кредиту можна виділяти такі його

види:

— кредит на формування виробничих запасів (сировини, матеріалів,

паливно-мастильних матеріалів, тари тощо);

— кредит у витрати виробництва (сезонні витрати у рослинництві та

тваринництві в сільському господарстві; сезонні витрати на виготовлення

торфу, на лісозаготівлі, на ремонтні роботи;

на виготовлення продукції з тривалим циклом виробництва — житлових

будинків, літаків, кораблів тощо);

— кредит на створення запасів готової продукції (залишки на складах

виробничих підприємств, запаси на складах торговельних організацій тощо);

— кредити, пов'язані з виникненням тимчасових розривів у платежах,

коли економічні суб'єкти повинні здійснювати платежі, а призначені для

цього кошти не надійшли чи надійшло їх мало (виплата заробітної плати,

розрахунки з постачальниками, з бюджетом тощо).

За організаційно-правовими ознаками та умовами надання позичок можна

виділяти такі види кредиту:

— забезпечений і незабезпечений;

— прямий і опосередкований;

— строковий і прострочений, пролонгований;

— реальний, сумнівний, безнадійний;

— платний, безплатний.

Кожний із видів кредиту характеризує певну грань його внутрішньої

сутності, а в сукупності вони дають чітке уявлення про складну структуру

кредиту і процес його руху в межах товарної і грошової форм.

Чинне українське законодавство забороняє надавати підприємствам

кредити на покриття збитків від господарської діяльності, на формування і

збільшення статутних фондів банків, для внесення платежів у бюджет і

позабюджетні фонди.

Не можуть отримати кредити підприємства:

• проти яких порушено справу про банкрутство (крім кредитування

заходів фінансової санації);

• під укладені ними контракти, які не передбачають захисту

позичальника від можливих втрат, пов'язаних із затримками в поставках

товарів;

• коли вони мають прострочену заборгованість за раніше наданими

кредитами.

Залежно від терміну розрізняють: короткостроковий, середньостроковий,

довгостроковий кредити.

Залежно від відсоткової ставки підприємства можуть одержувати кредити

з плаваючою і фіксованою відсотковою ставкою.

Позики з фіксованою відсотковою ставкою підприємствам надаються

переважно за умов стабільної економіки. Іноді такі позики підприємство може

отримати й за умов інфляції, але тільки на дуже короткий термін. За

економічної нестабільності підприємствам, як правило, надаються позики з

плаваючою відсотковою ставкою. Ставки по таких позиках залежать від рівня

відсоткової ставки на міжбанківські кредити й офіційної облікової ставки

Національного банку України. Підприємства переважно намагаються отримати в

банках позики із фіксованою відсотковою ставкою.

Підприємства можуть одержувати в банках кредити як у національній,

так і в іноземній валюті. Для одержання кредитів у іноземній валюті від

іноземних кредиторів підприємство повинно мати відповідний дозвіл

Національного банку України.

Кредитування в іноземній валюті має особливість, яка полягає в тім,

що прогнозовані надходження в національній валюті, яких достатньо для

купівлі іноземної валюти сьогодні, не можуть вважатися надійним джерелом

погашення кредиту, бо можливі різкі зміни валютного курсу. Тому прогноз

грошових потоків підприємства здійснюється в іноземній валюті.

Видача підприємству позики в іноземній валюті, як і в національній,

здійснюється банком тільки за відсутності простроченої заборгованості за

раніше виданими позиками, незалежно від того, в якій валюті їх було надано.

Кредит в іноземній валюті може бути використаний підприємством на

фінансування капітальних вкладень, придбання обладнання, сировини,

матеріалів. Зокрема, підприємство може передбачати часткове використання

виданого кредиту на такі цілі:

• оплата комісійних за виконання банком платежів або інших операцій з

валютою, які здійснюються відповідно до кредитного договору підприємства з

іноземною фірмою;

• оплата витрат на відрядження працівників підприємства за кордон у

межах встановлених нормативів, коли необхідність відряджень підтверджується

контрактом;

• сплата мита, страхових та митних внесків, які встановлені країною-

експортером і віднесені за умовами контракту на імпортера;

• оплата транспортних витрат у межах чинних тарифів або документально

підтверджених витрат на транспортування експортної продукції.

Часом банки відмовляють підприємству у видачі кредитів у іноземній

валюті. Так, банк може відмовити підприємству в позиці для спекулятивних

операцій, оскільки такі операції мають зависокий ступінь ризику.

Підприємства можуть отримати різноманітні види кредитів та послуги

кредитного характеру (рис. 1).

Рис. 1 Банківське обслуговування підприємства.

Строковий кредит — це кредит, який надається повністю негайно після

укладення кредитної угоди. Погашається він або періодичними внесками, або

одноразовим платежем у кінці терміну.

Кредитна лінія — це згода банку надати кредит протягом певного

періоду часу в розмірах, які не перевищують заздалегідь обумовленої суми.

Кредитна лінія відкривається, як правило, на рік, але її можна

відкрити й на коротший період. Відкрита кредитна лінія дає змогу оплатити

за рахунок кредиту будь-які розрахункові документи, передбачені у кредитній

угоді, що укладається між підприємством та банком. Протягом строку дії

кредитної лінії підприємство може будь-коли одержати позику без додаткових

переговорів з банком та інших формальностей. Проте за банком зберігається

право відмовити підприємству у позиці в межах затвердженого ліміту, якщо

банк виявить погіршання фінансового стану позичальника. Через це кредитну

лінію відкривають підприємствам зі стійким фінансовим становищем та доброю

репутацією. На прохання підприємства ліміт кредитування можна переглядати.

Розрізняють два види кредитних ліній: сезонну й постійно

відновлювальну. Сезонну кредитну лінію відкривають за періодичного браку

оборотних коштів, пов'язаних із сезонністю виробництва або з необхідністю

створення запасів товарів на складі. Таку лінію може бути відкрито,

наприклад, цукровому заводу для формування запасів цукрових буряків, або

овочевій базі для створення запасів овочів на зиму. Кредити овочевій базі і

цукровому заводу погашаються за рахунок виручки від реалізації продукції.

Погашення боргу й відсотків здійснюється одноразовим платежем. У разі

відкриття сезонної кредитної лінії банк в обов'язковому порядку вимагає від

підприємства забезпечення.

Відновлювальну кредитну лінію може бути відкрито підприємству тоді,

коли воно відчуває постійний брак оборотних коштів для відновлення процесу

виробництва в заданому обсязі.

Відновлювальна кредитна лінія надається на термін, який не перевищує

одного року. Особливість відновлювальної кредитної лінії полягає в тім, що

підприємство, погасивши частину кредиту, може одержати нову суму, але в

межах відповідного ліміту і періоду дії кредитної угоди. У зв'язку з цим

підприємство повинно заставити банку основні фонди або надати якусь іншу

гарантію.

Нині комерційні банки України відкривають кредитні лінії, як правило,

сільськогосподарським підприємствам і підприємствам переробних галузей

народного господарства.

Овердрафт — короткостроковий кредит, що надається банком надійному

підприємству понад залишок його коштів на поточному рахунку в межах

заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунку.

Для підприємства у комерційному банку може відкриватись спеціальний

позичковий рахунок — контокорент (італ. conto corrente — поточний рахунок)

— єдиний рахунок, на якому враховуються всі операції підприємства. На

контокорентному рахунку відображуються, з одного боку, погашення кредиту

банку та інші платежі з доручення підприємства, з іншого — кошти, які

надходять на користь підприємства (виручка від реалізації продукції,

наданий кредит та інші надходження). Контокорент — це поєднання позикового

рахунка з поточним, і він може мати дебетове та кредитове сальдо.

Підприємству-позичальнику банк відкриває контокорентний рахунок за

схемою рис.2.

Підприємство може підтримувати комерційні стосунки з багатьма

партнерами, і в нього постійно виникають грошові зобов'язання та вимоги.

Банк бере на себе здійснення розрахунків за поточними вимогами і

зобов'язаннями підприємства і з цією метою відкриває йому контокорентний

рахунок. Грошові зобов'язання, які має підприємство, можуть у певний час

перевищувати його фінансові можливості. У зв'язку з цим виникає потреба в

отриманні контокорентного кредиту.

Якщо підприємство використовує контокорентний кредит без згоди з

банком або виходить за встановлені межі кредиту, то цю частину кредиту

називають терміном «овердрафт».

За дебетового сальдо контокорентного рахунка банк за використані ним

кошти сплачує підприємству відсотки, як правило, у розмірі ставки на вклади

до запитання. За кредитового сальдо — навпаки, підприємство сплачує банку

відсотки в розмірі, передбаченому кредитною угодою (рис. 3).

Відкриваючи контокорентний рахунок підприємству, банк визначає ліміт

кредиту, який може бути протягом року переглянутий за згодою сторін. Ліміт

кредитування може бути збільшений, якщо підприємство переконає банк у

доцільності такого рішення (плановане збільшення обсягів виробництва тощо).

Ліміт кредиту за контокорентним рахунком залежить від розміру

необхідного кредиту, можливості підприємства погашати його, щоденного

обсягу реалізації продукції, міри довіри банку до свого клієнта.

Коли підприємство робить перевитрати за контокорентним рахунком, то

банк може:

• переглянути ліміт кредиту (за наявності об'єктивних причин);

• стягнути штраф;

• відмовити у контокорентному кредиті.

Рис. 3 Механізм контокорентного кредитування

Використання контокорентного кредиту пов'язане з більшими витратами

для підприємства. Відсотки за користування позикою за контокорентним

рахунком є найвищими у банківській практиці.

Контокорентний кредит може використовуватись для:

• фінансування придбання засобів виробництва, готової продукції,

виробничих запасів;

• подолання тимчасових фінансових труднощів. Характерні особливості

контокорентного кредиту:

• встановлення ліміту кредитування;

• можливість скасування кредитної угоди будь-коли. З іншого боку,

контокорентний кредит має певні переваги для підприємства-позичальника:

• відсотки за кредит нараховуються лише за фактичні дні користування;

• кредитними коштами підприємство може скористатись будь-коли без

укладення додаткової кредитної угоди.

Кредит під облік векселів (обліковий кредит) — це короткостроковий

кредит, який банківська установа надає пред'явнику векселів, обліковуючи

(скуповуючи) їх до настання строку виконання зобов'язань за ними і

сплачуючи пред'явнику номінальну вартість векселів за мінусом дисконту.

Переваги такого кредиту для підприємства:

• гарантія того, що кредити, які надає підприємство своїм

контрагентам, можуть бути рефінансовані в банку за вигідною відсотковою

ставкою;

• у зв'язку з наявністю солідарної відповідальності за векселем,

банки не вимагають додаткових гарантій від підприємств;

• такий кредит поліпшує умови ліквідності суб'єкта господарювання.

Надання облікового кредиту здійснюється на підставі поданої

підприємством заяви на дисконтування векселів. Банк ретельно перевіряє

репутацію підприємства-векселедавця, а також підприємства—пред'явника

векселя. Коли їх фінансовий стан є позитивним, банк дисконтує векселі. При

цьому він залишає за собою право повернути ті векселі, які викликають

підозру.

Розмір та термін дії вексельного кредиту залежать від строку

пред'явленого векселя. Термін, на який видається вексель, не може

перевищувати 90 днів.

Погашення вексельного кредиту здійснюється в день оплати векселя

платником (трасантом). Коли трасант неплатоспроможний, відповідальність за

зобов'язаннями несе пред'явник векселя та інші особи, що мають солідарну

відповідальність за цим векселем.

Усі операції з обліку векселів здійснюються банком на підставі

договору, укладеного з підприємством—власником векселя.

Для укладення договору про облік векселів підприємство подає в банк

такі документи:

. заяву;

. оригінали векселів, що пропонуються до дисконтування;

. дві ксерокопії кожного векселя (лицьовий та зворотний бік);

. реєстр векселів;

. копії засновницьких документів фірми—власника векселя;

. баланс і звіт про фінансові результати за останній звітний період;

. довідку про операції за основним поточним рахунком пред'явника векселя;

. документ, що підтверджує товарний характер векселя.

За позитивного рішення банк та власник векселя укладають договір.

Страницы: 1, 2


Новости

Быстрый поиск

Группа вКонтакте: новости

Пока нет

Новости в Twitter и Facebook

  бесплатно рефераты скачать              бесплатно рефераты скачать

Новости

бесплатно рефераты скачать

© 2010.