бесплатно рефераты скачать
  RSS    

Меню

Быстрый поиск

бесплатно рефераты скачать

бесплатно рефераты скачатьКредити-розрахунки

Предметом договору є порядок і умови придбання банком прав за векселем

через його оплату до настання строку платежу.

До кредитно-гарантійних послуг, що надаються підприємствам банками,

належать:

• акцептний кредит;

• звальний кредит.

Акцептний кредит — це позика, яка передбачає акцептування банком

інкасованої підприємством-позичальником тратти за умови, що підприємство

надає у розпорядження банку вексель до строку його оплати.

Особливість акцептного кредиту полягає в тім, що банк дає

підприємству не гроші, а гарантію оплатити вексель у визначений термін. При

цьому банк стає першим боржником і з економічного погляду виконує умовне

зобов'язання, тобто здійснює оплату векселя лише тоді, коли підприємство не

виконує своїх зобов'язань.

Акцептний кредит має короткостроковий характер і використовується для

фінансування оборотних засобів підприємства і переважно у сфері зовнішньої

торгівлі. Цей кредит дешевший для підприємств як порівняти з дисконтним,

оскільки вони сплачують банку лише комісійні за акцепт векселя.

Порядок акцептного кредитування показано на рис. 4.

Рис. 4. Структурно-логічна схема акцептного кредитування

підприємства.

На відміну від дисконтування векселів акцептний кредит надається

векселедавцю (платнику за векселем) — звідси і його інша назва —

векселедавчий — і виступає як гарантійна послуга. У світовій банківській

практиці ця операція здійснюється за класичною схемою: кредитна угода

оформлюється з використанням переказного векселя, де одержувач коштів

указує платника, який повинен акцептувати вексель, тобто дати згоду

здійснити платіж. Підприємство виставляє вексель на банк, тобто банк стає

трасатом. Банк акцептує вексель з умовою, що до настання строку платежу за

векселем підприємство внесе в банк суму, необхідну для його погашення.

Позичальник (векселедавець) може використовувати акцептований банком

вексель як платіжний засіб для придбання товарів, оплати своїх зобов'язань

перед іншими кредиторами, розрахунків з іншим банком.

Дисконтування векселя може бути здійснене в банку, який його

акцептував. У цьому разі банк стає не тільки гарантом, а й безпосередньо

кредитором підприємства. Оскільки умовою акцептованого кредиту є грошове

покриття суми векселя позичальником до настання строку погашення векселя,

банки ставлять високі вимоги до надійності підприємств. Якщо підприємство

не виконало своїх зобов'язань перед банком-гарантом, банк згідно з

вексельним правом виставляє зворотну вимогу до векселедавця з наступним

примусовим стягненням боргу з підприємства-позичальника. За надання

акцептного кредиту банк стягує акцептну комісію.

У зв'язку з ненадійним фінансовим станом більшості підприємств в

Україні акцептний кредит не набув широкого застосування.

Може існувати інша схема надання кредиту. Наприклад, у Росії поширено

практику, відповідно до якої підприємство укладає угоду з банком. Згідно з

угодою підприємство отримує прості векселі, виписані банком на нього. Ця

схема відрізняється від класичної. Банк фактично є боржником, а не

трасатом, як у класичному варіанті, і за відмови клієнта перерахувати

необхідну суму має право не регресної вимоги, а вимоги згідно з укладеною

угодою. Ця схема є простішою й ефективнішою для суб'єктів господарювання.

Авальний кредит — це позика, коли банк бере на себе відповідальність

за зобов'язаннями підприємства у формі поручительства або гарантії.

Підприємство—одержувач платежу, як і за акцептного кредиту, отримує від

банку-гаранта (аваліста) умовне платіжне зобов'язання. Якщо власник векселя

вносить протест у зв'язку з несплатою векселя, банк-аваліст погашає всю

суму векселя за платника.

За авальний кредит банк одержує комісійні, розмір яких залежить від

виду вимог, що випливають з гарантії, а також терміну дії гарантії. Крім

того, за наданий кредит стягується відсоток за діючими ставками.

Принципова різниця між анальним та акцептним кредитами полягає у

характері відповідальності банку. За надання авального кредиту, без огляду

на його суть як вексельного поручительства, банк несе тільки субсидіарну

(додаткову) відповідальність, тобто вимога може бути звернена на нього

тільки за невиконання її підприємством. За акцептного кредиту банк несе

солідарну відповідальність і вимогу, на вибір кредитора, може бути звернено

як на підприємство, так і на банк.

Для підприємств, які інтенсивно використовують векселі, більш

еластичною формою вексельного кредиту є позики, що видаються під заставу

векселів. Банки можуть відкривати підприємствам спеціальні позикові рахунки

і відображати на них суму наданої позики, забезпечену прийнятими векселями.

Позики оформляються без зазначення строку або до настання строку погашення

векселів, що приймаються в заставу.

Векселі приймаються (депонуються) як забезпечення не за їхньою повною

вартістю, а за 60 — 90% їхнього номіналу залежно від кредитоспроможності

підприємства, що заставляє векселі, і надійності самих векселів.

Погашення позики під векселі робить саме той, хто користується

кредитом, після чого банк повертає йому векселі на суму погашеного боргу.

Якщо від самого підприємства гроші не надходять, то на погашення позики

обертаються суми, які надходять в оплату векселів.

До послуг кредитного характеру, що надаються банками підприємствам,

належить факторинг — система фінансування, за умовами якої

підприємство—постачальник товарів переуступає короткострокові вимоги за

торговельними операціями комерційному банку. Факторингові операції

включають: кредитування у формі попередньої оплати боргових вимог; ведення

бухгалтерського обліку клієнта, зокрема обліку реалізації продукції;

інкасацію заборгованості клієнту; страхування його від кредитного ризику.

В основу факторингової операції покладено принцип придбання банком

рахунків-фактур підприємства-постачальника за відвантажену продукцію, тобто

передачу банку постачальником права вимагати платежі з покупця продукції.

Підприємству відкривається факторинговий рахунок, де здійснюється

облік усіх операцій з факторингу. Факторингом більше користуються малі та

середні підприємства, оскільки їм частіше бракує оборотних коштів.

Внутрішній факторинг передбачає, що постачальник, його контрагент та

банк перебувають у тій самій країні.

Зовнішній факторинг передбачає, що одна зі сторін факторингової угоди

перебуває за кордоном.

Конвенційний (відкритий) факторинг — це тип факторингу, коли

підприємство-постачальник повідомляє підприємство-покупця (дебітора) про

те, що права на одержання оплати переуступлено банку або факторинговій

компанії.

Конфіденційний (закритий) факторинг передбачає, що ніхто з

контрагентів постачальника не знає про переуступку ним прав на одержання

оплати банку чи факторинговій компанії.

Факторинг з правом регресу дозволяє банку (факторинговій компанії)

повернути підприємству-постачальнику розрахункові документи, від оплати

яких відмовився покупець, і вимагати повернення підприємством-

постачальником коштів.

Факторинг без права регресу означає, що банк (факторингова компанія)

бере на себе весь ризик щодо платежу.

Повне факторингове обслуговування включає, крім суто факторингових

послуг, і надання ряду інших: аудиторських, обліку дебіторської

заборгованості, повного управління борговими зобов'язаннями тощо. Частковий

факторинг — це оплата банком (факторинговою компанією) лише рахунків-фактур

постачальника.

Факторинг з попередньою оплатою передбачає негайну оплату

розрахункових документів постачальника, як тільки їх буде надано банку

(факторинговій компанії).

Факторинг без попередньої оплати — це такий вид факторингу, коли банк

(факторингова компанія) зобов'язується оплатити передані йому

постачальником розрахункові документи лише в день оплати документів

боржником.

Практично суть факторингу зводиться до такого. Банк купує в

підприємства-постачальника право на стягнення дебіторської заборгованості

покупця продукції (робіт, послуг) і перераховує постачальнику 70-90% суми

коштів за відвантажену продукцію в момент подання всіх необхідних

документів. Після отримання платежу від покупця банк перераховує продавцю

залишок коштів (30-10%) за мінусом відсотків за факторинговий кредит та

комісійної винагороди.

Плата за факторингове обслуговування залежить від виду факторингу,

фінансового стану підприємства-позичальника, масштабів і структури його

виробничої діяльності та надійності покупців. Визначаючи плату за

факторинг, ураховують відсоток за кредит і середній термін обороту коштів

банку в розрахунках із покупцем.

Факторингові послуги банку (факторингової компанії) мають для

підприємств такі переваги:

1) більша гарантія стягнення (інкасування) дебіторської

заборгованості покупця;

2) надання продавцю короткострокового кредиту;

3) зменшення кредитних ризиків продавця;

4) продавець має можливість оперативно поліпшити своє фінансове

становище, оскільки оплата за продукцію (роботи, послуги) здійснюється

банком (факторинговою компанією) протягом 2-3 днів з моменту укладення

факторингової угоди.

Недоліком факторингу для підприємства є вища вартість цієї послуги

порівняно зі звичайним кредитом.

В Україні факторингове обслуговування підприємств не набуло поширення

у зв'язку з низьким рівнем платіжної дисципліни в народному господарстві.

2. Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями.

Платіжні вимоги-доручення - не комбінований розрахунковий документ,

який складається з двох частин. Верхня частина — вимога підприємства-

постачальника до підприємства-покупця сплатити вартість товару, виконаних

робіт, послуг. Нижня частина — доручення покупця (платника грошових коштів)

банку, який його обслуговує, переказати належну суму коштів з його рахунку

на рахунок постачальника. Цей розрахунковий документ заповнює постачальник

(отримувач грошових коштів) і направляє покупцеві (платнику коштів).

Покупець (платник коштів), коли він згоден оплатити товар (роботи,

послуги), заповнює нижню частину цього документа і направляє його у свій

банк (банк, який його обслуговує) для переказу акцептованої суми на

розрахунковий рахунок постачальника.

Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями застосовуються переважно в

міжміських розрахунках за відвантажені товарно-матеріальні цінності,

виконані роботи, надані послуги. Їх не застосовують стосовно розрахунків

претензійного характеру навіть тоді. коли вони випливають із реальних

відносин щодо поставки товарів і надання послуг.

Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями можуть бути з акцептом або

без акцепту. Платники мають право повністю відмовитися від акцепту

платіжної вимоги-доручення, коли товари (послуги) не було замовлено; коли

товари відвантажено не на погоджену адресу; коли їх доставлено достроково;

коли вони недоброякісні, некомплектні; коли не погоджено ціну товару.

Часткова відмова від акцепту платіжної вимоги-доручення може бути, коли

поряд із замовленими відвантажено і якісь додаткові товари; коли

документально встановлено наявність недоброякісної або неукомплектованої

частини товарів; у разі завищення цін, арифметичних помилок у товарно-

транспортних документах тощо.

Основою відмови від акцепту може бути також порушення умов контрактів

(угод). Про відмову від акцепту платник зобов'язаний у встановлений строк

повідомити банк і постачальника, зазначивши причини відмови. Відмова від

акцепту не приймається банком, якщо її недостатньо мотивовано або мотиви

суперечать законодавству чи інструкціям банку. Розрахунок за допомогою

платіжної вимоги-доручення здійснюється за схемою рис. 5.

Рис. 5. Розрахунок платіжною вимогою-дорученням

1 - постачальник відвантажує продукцію покупцеві; 2 - разом з

документами на відвантажену продукцію постачальник передає платіжну вимогу-

доручення на оплату; 3 - покупець передає платіжну вимогу-доручення в банк,

який його обслуговує, для переказу коштів; 4 - банк покупця (платника

коштів) списує з рахунка покупця кошти; 5 - банк покупця сповіщає випискою

покупця - власника рахунка про списання коштів з його розрахункового

рахунка; 6 - банк покупця направляє в банк постачальника платіжну вимогу-

доручення; 7 - банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачальника

(отримувача коштів); 8 - банк постачальника сповіщає постачальника

(власника рахунка) про надходження коштів на рахунок (випискою з

розрахункового рахунка).

Розглянута форма розрахунків сполучає розрахунки платіжними

дорученнями і платіжними вимогами-дорученнями.

Позитивні її якості полягають у такому: вона більше відповіді»

фінансовим та господарським інтересам постачальників і покупців; зміцнює

договірні відносини в господарстві; прискорює оформлення розрахункових

документів; платіж здійснюється за згодою платника після попередньої

перевірки розрахункових і товарно-транспортних документів постачальника.

Література:

1. Колодязів О. Становлення банківської системи України.// Банківська

справа-2000- №2.

2. Остапець А.І., Остапець А.В. Банківська система України: стан і

проблема розвитку.// Фінанси України-2000-№8.

3. Білянчук П.Д. та інші. Банківська система України.// Білянцюк П.Д.

Банківське право-К., 1999р.

4. Кредитна система// Вступ до кредитної справи. Від. ряд. Савчук

М.І._К,1998р.

5. Банківська система України.// Остапишин Т.П. Основи кредитної справи-

К., 1999р.

6. Крюковський О. Взаємовідносини кредитної системи// Економіст 2001р.

-----------------------

Покупець (платник коштів)

Постачальник отримувач коштів)

Банк покупця

Банк постачальника

1

2

3

4

6

8

7

5

Види банківського обслуговування підприємств

Кредити

Позика на строк

Кредитна лінія

Кредит під облік векселів

Контокорентний кредит (овердрафт)

Кредитно-гарантійні послуги

акцептний кредит

авальний кредит

Послуги кредитного характеру

факторинг

Ведення рахунка

Відкриття рахунка

Перевірка заявки

Заявка клієнта на відкриття рахунка

Договір на відкриття рахунка

Рис.2 Порядок відкриття контокорентного рахунку

Відсотки на вклад (як правило, на вклад до запитання)

5 10 15 20 25 30 35 40 Дні

Ліміт за контокорентним кредитом

Кошти на рахунку

Перевитрата за контокорентним рахунком

Перевірка платоспроможності підприємства

Акцептне зобов’язання банку

Підприємство-постачальник інкасує тратту в банку

Банк акцептує тратту

Дебетування підприємства-постачальника комісійними за акцептом

Дебетування підприємства-постачальника на суму векселя

За настання терміну сплати

Страницы: 1, 2


Новости

Быстрый поиск

Группа вКонтакте: новости

Пока нет

Новости в Twitter и Facebook

  бесплатно рефераты скачать              бесплатно рефераты скачать

Новости

бесплатно рефераты скачать

© 2010.