бесплатно рефераты скачать
  RSS    

Меню

Быстрый поиск

бесплатно рефераты скачать

бесплатно рефераты скачатьКредитна дiяльнiсть Банкiв

- попередити втрати кредитних ресурсів унаслідок не ефективної

господарської діяльності позичальника;

- стимулювати діяльність підприємства в напрямку підвищення її

ефективності;

- підвищити ефективність кредитування;

- оцінити рівень ризику кредитування для банку [І]. Оцінка

кредитоспроможності клієнтів банка ведеться по наступних напрямках:

а) загальне уявлення про клієнта;

б) аналіз фінансового стану клієнта;

в) аналіз ефективності угоди, що кредитується.

Критерії оцінки фінансового стану позичальника встановлюються банком на

основі специфіки його кредитної діяльності. Для такої оцінки банком

використовуються [6]:

- об'єктивні показники діяльності клієнта:

1) об'єм реалізованої продукції;

2) прибуток;

3) грошові потоки;

4)збитки;

5) склад і динаміка дебіторської і кредиторської заборгованості;

6) рентабельність діяльності підприємства;

7) рентабельність продукції;

8) коефіцієнт ліквідності балансу;

9) собівартість продукції;

- чинники суб'єктивного характеру:

1) ефективність керування підприємством;

2) макроекономічна ситуація;

3) стан розвитку галузі позичальника;

4) ринкова позиція позичальника і його залежність від циклічних і

структурних змін в економіці і галузі;

5) наявність державних замовлень і державної підтримки;

6) історія погашення кредиту в минулому;

7) форма власності.

Комерційними банками різних країн на сьогодні використано багато систем

оцінки кредитоспроможності позичальника. Ці системи відрізняються одна від

одної кількістю показників, що застосовуються, як складові частини

загального рейтингу позичальника, а також різними методиками складання

характеристик та визначення їх пріоритетності. Так у практиці банків США

застосовується «правило п'яти Сі».

Останнім часом знайшли своє втілення в практиці європейських,

американських, російських та деяких українських банків методики аналізу

кредитоспроможності клієнта - системи САМРАRІ та РАRТS, які грунтуються на

послідовному розгляді зафіксованих у кредитній заявці та фінансових

документах найсуттєвіших факторів, що характеризують клієнта, із метою

виявлення потенційного ризику надання кредитної позики [2]. Більш детально

ці методики розглянуто у пункті 4.2.

Ці методи оцінки кредитоспроможності позичальника стали досить

популярними завдяки вдалому поєднанню в них аналізу особистих і ділових

якостей клієнта.

Та все ж класичним підходом до оцінки кредитоспроможності позичальника

вважається аналіз бухгалтерського балансу підприємства. Однак бухгалтерська

звітність - не єдине джерело інформації для аналізу кредитоспроможності.

Більшість фінансових показників дає лише загальне уявлення про стан

клієнта. Тому додатково розглядають репутацію позичальника, його кредитну

історію та інше.

Оцінка кредитоспроможності позичальника може здійснюватись двома

методами:

- метод коефіцієнтів грунтується на доборі оптимальних для конкретного

позичальника коефіцієнтів та їх нормативних значень і аналізі їх у динаміці

й порівнянні з середнім значенням у галузі або із значеннями на аналогічних

підприємствах;

- метод рейтингової оцінки грунтується на присвоєнні певної оцінки

(бала) за значення того чи іншого показника в кожній групі коефіцієнтів (на

вибір банку) відповідно до встановленої банком шкали. Потім виводять

загальну оцінку (бал), яка й визначає ступінь кредитоспроможності

конкретного позичальника [З].

Кожен банк удається до своїх методів оцінки кредитоспроможності

позичальників, однак усі ці методи підпорядковані певній системі фінансових

показників, які характеризують клієнта: обов'язковість у розрахунках за

раніше одержані кредити, поточний фінансовий стан, здатність у разі потреби

мобілізувати кошти з різних джерел.

Питання оптимального набору показників, які найоб'єктивніше відбивали б

фінансовий стан підприємства, кожен банк вирішує самостійно.

2.1.3 Визначення умов кредитування

Рішення про надання кредитів позичальникам, незалежно від запрошуваного

розміру кредиту, приймається колегіальне (Правлінням банку. Кредитним

комітетом, і т. ін.) більшістю голосів і оформляється протоколом.

Фахівці кредитного підрозділу ще до укладення кредитної угоди між

банком-кредитором і позичальником повинні чітко і глибоко:

- вивчити і проаналізувати надані позичальником документи, його

кредитну історію, здійснити перевірку і обстеження діяльності суб'єкта

господарювання;

- здійснити оцінку кредитоспроможності позичальника та гаранта чи

поручителя;

- проаналізувати техніко-економічне обгрунтування заходу що

пропонується до кредитування, оцінити його ефективність, окупність;

- визначити ступінь ризику кредитної операції;

- визначити умови кредитування: розмір кредиту, порядок його надання,

строк користування та строки погашення, розмір відсоткової ставки, строки

л

сплати відсотків, економічні санкції в разі невиконання умов договору;

-здійснити експертизу проектно-кошторисної документації або внести

пропозицію щодо залучення до цієї роботи фахівців зі сторони.

Фахівці служби безпеки або працівники, відповідальні за забезпечення

безпеки кредитної діяльності:

- перевіряють достовірність документів, наданих позичальником для

одержання кредиту;

- вивчають історію взаємовідносин позичальника з фінансовими

установами;

- перевіряють надійність партнерів -позичальника, які причетні до

кредитної операції, реальність виконання ними своїх зобов'язань;

- перевіряють наявність майна, яке пропонується у заставу, визначають

можливість та доцільність прийняття банком такої застави;

-здійснюють контроль за зберіганням заставленого майна;

- у разі невиконання позичальником умов кредитного договору вживають

заходів щодо задоволення вимог банку за рахунок предмета застави.

Фахівці юридичного відділу:

- розглядають наявність і правильність оформлення установчих

документів, реєстраційних свідоцтв, патентів, ліцензій на здійснення різних

видів господарської діяльності, документів, які підтверджують право оренди,

володіння землею, майном, гарантують здійснення кредитної операції.

- розглядають договори (контракти, що супроводжують кредитну операцію).

Кожна із зазначених служб готує і подає кредитному комітету свої

висновки щодо можливості та умов видачі кредиту, його суми, строку, умов

погашення, відсоткових ставок, форми забезпечення зобов'язань.

На підставі висновків служб банку кредитний комітет приймає відповідне

рішення, яким дає свою згоду на надання кредиту. Цим

^

завершується четвертий етап процедури отримання кредиту [4].

2.1.4 Укладення кредитного договору

Важливим етапом процедури отримання кредиту є укладення кредитного

договору (угоди).

Відповідно до Положення «Про кредитування», кредитні договори

укладаються тільки в письмовій формі. Кредитний договір може бути Укладений

як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами,

так і шляхом обміну листами, телеграмами підписаними стороною, яка їх

надсилає

Кредитний договір, як правило має таку структуру:

1. Ввідна частина.

2. Загальні положення.

3. Предмет договору.

4. Умови надання кредиту.

5. Права та обов'язки позичальника.

6. Права та обов'язки банку.

7. Особливі умови.

8. Відповідальність сторін.

9. Юридичні адреси, реквізити та підписи сторін.

Приклад структури кредитного договору е зразком, який може мінятись у

залежності від об'єму, виду і терміну надання кредиту, постійності

кредитних зв'язків клієнта із банком, наявності в даному банку

розрахункового рахунку, ступеня інформованості банку про клієнта, його

фінансового стану тощо.

Основні вимоги до кредитних договорів:

а) кредитний договір між банком і позичальником укладається тільки в

письмовій формі, в іншому випадку він буде вважатись недійсним. Внесення

змін до кредитного договору в односторонньому порядку без згоди обох

сторін не допускається;

б) внесення змін та доповнень до кредитного договору оформлюється

додатковою угодою;

в) право підпису кредитного договору належить керівним особам банку та

позичальника, або уповноваженим на це особам. Підписи уповноважених осіб

банку та позичальника скріплюються печатками. Якщо кредитний Договір

складено на кількох аркушах, то на кожному аркуші проставляються підписи

керівників банку та позичальника [4].

Підготовка і укладення кредитного договору потребує напруженої і

кваліфікованої роботи кредитора і позичальника. В цій справі, яка є надто

важливою, нема дрібниць, на які можна було б не звертати уваги.

Кожному банку потрібно розробити типові форми кредитних договорів, які

б періодично доповнювались і коректувались з розрахунком накопиченого

досвіду. Застосування типових форм кредитних договорів, які розроблені

головним банком повинні бути обов'язковими і для філій.

Юридичне і економічно грамотно складені типові форми кредитних

договорів можуть сприяти зниженню кредитного ризику конкретних кредитних

угод.

2.2 Видача і погашення кредиту 2.2.1 Порядок видачі кредиту

Після укладення кредитного договору наступним етапом процедури

отримання кредиту є надання кредиту позичальникові. Тому кредитний відділ

дає розпорядження операційному відділу про відкриття рахунку для обліку.

Видача кредиту проводиться в порядку, передбаченому в кредитному

договорі.

У банківській практиці відомо два основних методи кредитування:

а) одноразова видача кредиту на конкретний термін, коли питання про

надання позички щоразу вирішують індивідуально, з обов'язковим оформленням

пакету документів, необхідних для одержання позички;

б) видача кредиту в міру виникнення потреби в ньому протягом

заздалегідь обумовленого періоду. При цьому документи необхідні для видачі

позики, оформлюють тільки один раз на початку кредитної угоди між банком і

позичальником. Такі позички видають у межах заздалегідь Установленого

банком ліміту кредитування, який вичерпується в міру того, як позичальник

використовує позичку.

За першим методом банки можуть видавати:

- одноразові позички;

28

- гарантійні (резервні) позички.

За другим методом банки можуть застосовувати:

- кредитування через відкриття кредитної лінії;

- кредитування з контокорентного рахунку;

- овердрафтне кредитування [З].

У разі якщо видача кредиту здійснюється не одноразово, а в міру

необхідності, при кожній видачі коштів у рахунок оформленого кредиту

визначаються конкретні строки погашення цієї частини одержаного кредиту і

складається графік погашення, який підписується позичальником і

погоджується з банком.

Після видачі всієї суми кредиту оформляється графік погашення кредиту,

який складається на підставі раніше оформлених графіків. У разі

необхідності, суми платежів та строки погашення кредиту можуть уточнюватися

за обгрунтованим клопотанням позичальника з обов'язковим додержанням

кінцевого строку погашення кредиту, передбаченого кредитним договором.

Графік погашення кредиту складається у двох примірниках (по одному для

позичальника і банку). Перший примірник графіка зберігається разом із

кредитним договором. Копія графіка погашення кредиту передається в

операційний відділ працівнику, який обслуговує поточний рахунок

позичальника. На підставі графіка працівник операційного відділу вносить

відповідні параметри до аналітичного обліку для здійснення контролю за

надходженням коштів на погашення кредиту.

При зміні умов виробництва і реалізації продукції (проведення робіт,

надання послуг) і появі інших причин суб'єктивного характеру банк може у

певних випадках задовольнити додаткову потребу позичальника в кредиті у

межах наявних кредитних ресурсів на умовах кредитного договору [4].

29

2.2.2 Забезпечення повернення кредиту

Забезпечення кредиту є одним з основних принципів механізму

кредитування.

Під формою забезпечення повернення кредиту слід розуміти конкретне

джерело погашення наявного боргу, юридичне оформлення права кредитора на

його використання.

У банківській практиці джерела погашення розрізняють на головні і

похідні.

Головними джерелами є виручка від реалізації продукції, дохід, який

поступає позичальнику. Але вона може виступати забезпеченням повернення

кредиту лише у фінансове стійких підприємств. До них відносяться:

підприємства, що мають високий рівень рентабельності і високу

забезпеченість власним капіталом. У таких підприємств відбувається не

тільки систематичний приплив грошових засобів, але і приріст їх у частині

створення прибутку, а також поповнення власного капіталу.

Часто в практиці виникає ситуація, коли є загроза не своєчасного

надходження виручки. Фактори ризику можуть бути пов'язані як із процесом

виробництва або реалізацією цінностей, так і станом розрахунків із

покупцями, зміною кон'юнктури ринку, сезонними коливаннями тощо.

В усіх цих випадках виникає необхідність мати додаткові гарантії

повернення кредиту.

Кредити, що надаються банком, в основному забезпечуються заставою.

Предметом застави згідно Закону України «Про заставу» можуть бути:

- іпотека (земля, нерухоме майно);

- товари в обороті або у переробці (сировина, напівфабрикати,

комплектуючі вироби, готова продукція);

- заклад (рухоме майно, яке може передаватись у володіння банку):

- майнові права (право вимоги, яке належить позичальнику);

- цінні папери (купонні листи на виплату процентів, дивідендів).

зо

Банки надають перевагу саме таким формам забезпечення повернення

кредиту, а такі форми забезпечення, як поручительство (гарантії) юридичних

осіб, страхування можуть бути використані лише при наданні кредиту надійним

позичальникам.

Таким чином, право на заставу - це спосіб забезпечення зобов'язань, при

якому кредитор (в даному випадку банк) має право у разі неповернення позики

клієнтом одержати перевагу щодо її погашення, виходячи з вартості

заставного майна перед іншими кредиторами [4].

При використанні права на заставу між банком, з одного боку, і

юридичною або фізичною особою, з другого, укладається договір про заставу.

Договір застави укладається як правило, після укладення кредитного

договору. Однак угода про заставу може і передувати угоді про видачу

позики. Але в цьому разі сторони повинні домовитись про розмір забезпечення

заставою вимог.

2.2.3 Контроль за виконанням кредитних договорів

Банк здійснює контроль за виконанням позичальником умов кредитною

договору, цільовим використанням кредиту, своєчасним і повним погашенням та

сплатою відсотків по ньому.

Протягом усього строку дії кредитного договору банк підтримує ділові

контакти з позичальником, здійснює перевірки стану збереження заставленого

майна.

У період дії кредитного договору щоквартально здійснюється аналіз

господарської діяльності позичальника, його фінансового стану відповідно до

затвердженого порядку, в разі потреби проводяться перевірки на місцях

грошових і розрахункових документів, бухгалтерських записів, звітних

бухгалтерських і статистичних документів, а також стану наданої банку

31

застави. При цьому можуть бути використані всі види фінансової та іншої

інформації, одержаної від позичальника, інших джерел, а також висновки

аудиторських організацій про фінансовий стан позичальника. Періодичність

перевірок визначається банком залежно від строку дії кредитного договору.

По кожному позичальнику банк формує досьє, в якому систематизується вся

інформація, одержана при оформленні позички і контролю за її рухом, копії

кредитного договору, договорів застави, гарантії (поручительства) та інше.

У досьє по кожному кредиту окремо необхідно вести контрольний аркуш.

Якщо результати систематичного контролю свідчать про погіршення

фінансового стану позичальника і можливість затримки в розрахунках по

кредиту, то питання виконання умов договору підлягає розгляду керівництвом

позичальника банку. В такому випадку позичальнику може бути запропоновано

розглянути можливість скорочення видатків, прискорення реалізації

продукції, реалізації лишків матеріальних цінностей чи застави, збільшення

інших надходжень, стягнення дебіторської заборгованості, надання кредитної

допомоги дебіторам для розрахунків з позичальниками, погашення кредиту за

рахунок коштів на невідкладні потреби, тощо. „

Одночасно з цим банк разом з позичальником складає графік погашення

заборгованості по кредиту та нарахованих відсотках. Якщо графік погашення

не виконується, банк докладає додаткових зусиль щодо повернення кредиту та

сплати відсотків (створення тимчасової робочої групи для пошуку шляхів

виходу з кризового стану, до якої разом з керівництвом підприємства

Страницы: 1, 2, 3


Новости

Быстрый поиск

Группа вКонтакте: новости

Пока нет

Новости в Twitter и Facebook

  бесплатно рефераты скачать              бесплатно рефераты скачать

Новости

бесплатно рефераты скачать

© 2010.