бесплатно рефераты скачать
  RSS    

Меню

Быстрый поиск

бесплатно рефераты скачать

бесплатно рефераты скачатьПроцентна політика комерційного банку

Процентна політика комерційного банку

Міністерство освіти і науки України

Київський національний торговельно-економічний університет

Кафедра банківської справи

Курсова робота

на тему:

Процентна політика комерційного банку

Виконав: студент денної

форми навчання

4 курсу 2 групи ФБС

Рибенко О. В.

Науковий керівник:

к.е.н., доцент

Сушко Н. М.

Київ ( 2001

План

Вступ…………………………………………………………………………..…3

1. Теоретико-методологічні підходи дослідження процентної політики

комерційного банку………………………………………………………….6

1. Суть та види процентної політики, вплив зовнішніх факторів……....6

2. Управління процентною політикою…………………………………...14

2. Аналіз процентної політики комерційного банку “Аваль”………………24

1. Аналіз динаміки та структури процентних доходів та процентних

витрат…………………………………………………………………….24

2. Розрахунок окремих показників діяльності банку……………………28

3. Вдосконалення процентної політики комерційного банку………………34

1. Загальні положення……………………………………………………..34

2. Застосування ГЕП – менеджменту……………………………………..36

3. Метод кумулятивного ГЕПу……………………………………………38

Висновки………………………………………………………………………..41

Список використаної літератури………………………………………………44

Додатки

Вступ

В даній курсовій роботі ми будемо вивчати питання процентної політики

комерційного банку, намагатимемось якнайглибше проникнути в сутність цього

питання, провести якомога більш охоплюючий аналіз діяльності комерційного

банку з точки зору ефективності процентної політики, що проводиться даним

банком.

На нашу думку, розробка даної теми є надзвичайно актуальним питанням,

оскільки в останній час, зважаючи на певні кроки у напрямку стабілізації

економіки вцілому та зокрема багатьох параметрів, що безпосередньо

стосуються банківської справи, з’явилось дуже широке поле для застосування

банківського менеджменту – у надзвичайно широкому розумінні цього слова.

Одним з найважливіших аспектів управління банківською діяльністю якраз і

являється процентна політика. Справа в тому, що деяка впевненість у рівні

валютного курсу, темпах інфляції та облікової ставки НБУ дає можливість

банківським керівникам застосовувати вироблені роками в зарубіжних країнах

основні підходи до формування процентної політики, що в першу чергу

орієнтується на співвідношення попиту та пропозиції на ринку кредитних

ресурсів; враховує в певній мірі ризик зміни процентних ставок; величезна

увага приділяється співвідношенню залучених та наданих ресурсів по строкам

та відсотковим ставкам. Таким чином банки можуть прагнути отримати не

стільки спекулятивний короткостроковий прибуток, скільки сформувати вагому

базу (точку відштовхування) для подальшої діяльності, що забезпечить успіх

та процвітання банківської установи у довгостроковому періоді.

Вивчення наукової літератури, на жаль не дає чіткої відповіді на ряд

питань, що свідчить про нерозробленість у літературі даної теми, що дає ще

один плюс нашій роботі з точки зору її актуальності. З іншого боку, це

свідчить про неоднозначність розуміння вченими даного питання, про те, що

не існує єдиної думки, єдиного підходу до вивчення даного питання. Ми

будемо надалі в нашій курсовій роботі намагатись об’єднати різні думки,

вивчити якомога більше точок зору з цього питання та почерпнути у кожній з

них якомога більше важливих моментів, що сформує наше подальше уявлення з

приводу даного питання – процентної політики комерційного банку.

Перед тим, як розпочати вивчення даного питання ми вважаємо за доцільне

визначитись з предметом дослідження, його об’єктами та суб’єктами. Отже,

предметом дослідження ми вважаємо процентну політику в комплексі цього

поняття, тобто охоплюючи всі сфери її існування: включаючи відношення до

інших банківських сфер, узгодженість з загальним розвитком економіки

держави; хронологію застосування від виникнення взагалі такого питання і до

безпосереднього впровадження в конкретному банку.

Об’єктом вивчення цієї курсової роботи ми можемо вважати безпосередньо

поняття процентна політика, вивчаючи її в застосуванні у банківській сфері

на прикладі активних та пасивних операцій комерційного банку та

узгодженості між ними.

Суб’єктами є комерційні банки України, зокрема комерційний банк “Аваль”

на базі даних якого ми будемо робити свої подальші розрахунки. Оскільки до

процентної політики має відношення чи не кожен відділ банку, то виділяти

окремий підрозділ нам би не хотілося, лише відмітимо, що все ж основна

увага буде приділена комітету управління активами і пасивами (КУАП), який

має безпосереднє відношення до визначення стратегічних напрямків процентної

політики.

І наостанок у вступі нам би хотілось дещо описати структуру курсової

роботи. То ж основна частина роботи складається з трьох розділів.

Перший присвячений теоретичному вивченню процентної політики, зокрема

визначанню суті та видів (можливих сфер застосування) процентної політики

та її місце розташуванню на макро- та мікроекономічному рівнях, тобто

впливу держави у формі її виконавчих та законодавчих органів та

безпосередньому управлінню процентною політикою у банку, зважаючи на

нормативні акти та непрямий вплив з боку державних органів; а також питанню

управління процентною політикою – де ми безпосередньо розглянемо функції

комітету з управління активами та пасивами, а також основні принципи та

підходи до формування процентної політики комерційного банку.

Другий розділ буде включати безпосередній аналіз процентної політики

банку “Аваль” на основі даних щорічної звітності банку у тому її моменті,

що стосується операцій по яким встановлюються відсоткові ставки, а отже

виникають процентні ризики (зокрема депозитні та кредитні операції, з

цінними паперами та ін.). Буде зроблено загальний, факторний аналіз та

аналіз ризикованості процентних ставок, використовуючи підходи геп-

менеджменту.

На основі отриманих даних, ми намагатимемось в третьому розділі

розробити шляхи підвищення ефективності, шляхом вдосконалення методологій

розробки та підходів до формування процентної політики, можливих шляхів

впровадження вже існуючих принципів.

Нарешті, вкінці ми підведемо підсумки проведеної роботи, написавши

висновки. Вони опишуть основні моменти нашої роботи, підкреслюючи

найважливіші аспекти, які будуть розглянуті у даній курсовій роботі,

викажуть нашу думку з приводу досліджуваного питання, на основі отриманих

знань.

Для написання курсової роботи дуже широко буде використовуватись мережа

Internet (не забуваючи про стандартні джерела), оскільки це дасть нам змогу

доступу не лише вітчизняних, а й закордонних ресурсів, зокрема російських

та забезпечить якомога ширше оброблення інформації.

1. Теоретико-методологічні підходи дослідження процентної політики

комерційного банку

1. Суть та види процентної політики, вплив зовнішніх факторів

Нашим першим кроком на шляху вивчення такої глибокої та всеохоплюючої

теми як процентна політика буде спроба дослідити розробку даного питання

літературою вітчизняних та російських видавництв. На жаль, джерел цілком

присвячених даному питанню нам виявити не вдалось, що пов’язано з рядом

факторів, зокрема з тим, що це питання з’явилось на нашому “небосхилі”

зовсім недавно і в теперішній час багато вчених займаються його

дослідженням, тому основою нашої роботи стали монографії та окремі

підрозділи з наукових творів, щодо банківської діяльності.

Питання процентної політики є одним з найактуальніших у теперішній час,

оскільки, зважаючи на останні події, що спричинили деяку стабілізацію

валютного курсу та облікової ставки НБУ, тепер банки повинні широко

застосовувати всі свої навички, знання та інтуїцію, щоб розробити

найоптимальнішу процентну політику. Процентна політика (як депозитна,

кредитна, валютна та ін.) є однією з найважливіших складових банківської

політики. Вивчення динаміки руху процентних ставок показує, що процентна

політика виступає одним з визначників і в той же час непростих механізмів в

регулюванні ощадної та інвестиційної політики банку.

Процентна політика на макроекономічному рівні уявляє собою сукупність

заходів в області процента, що направлені на забезпечення рентабельності

банківської системи та забезпечення оптимальних темпів розвитку економіки.

Проведення політики на макроекономічному рівні, як правило, здійснює

центральний банк країни. Процентна політика НБУ визначається цілями і

задачами грошово-кредитної політики держави, а та в свою чергу – процесами,

що відбуваються в економіці, і тими задачами, що ставляться на певних

етапах її розвитку.

Цілі ж процентної політики на мікроекономічному рівні важко визначити

однозначно. Здавалось би, найбільш простим визначенням було б таке, що

процентна політика конкретного комерційного банку служить для забезпечення

максимальної в існуючих умовах рентабельності банку, тобто вона повинна

бути направлена на максимізацію операційних доходів та мінімізацію

операційних витрат. Однак, очевидно, що банк зобов’язаний піклуватись про

досягнення рентабельності не тільки в короткостроковому, але в

довгостроковому аспекті. Розуміючи це, найбільше далекоглядні банки

прагнуть не до всемірного "витискання" прибутків, а до створення і

розширення кола постійної клієнтури, надаючи допомогу у зміцненні

економічного становища клієнтів, розвитку їхньої ділової активності. Більш

того, по різних причинах не всі комерційні банки розглядають максимізацію

рентабельності в якості єдиної цілі організації своєї діяльності. Тому

процентну політику, що проводиться на рівні комерційного банку, у

загальному вигляді можна визначити як стратегію і тактику банку в області

регулювання процентних ставок, спрямованих на забезпечення ліквідності,

рентабельності і розвиток операцій банку.

У нашій країні в недавньому її минулому ролі процента по вкладних

операціях приділялося другорядне значення. Монопольне становище Ощадбанку у

відношенні залучення заощаджень населення, а також нерозвинута система

видів вкладів не сприяли удосконалюванню процентної політики. У таких

умовах процент часто виконував страховую функцію, а стимулююча роль

процента була вкрай низька. У результаті процент не стимулював населення до

тривалого зберігання коштів в організованих формах, не брав до уваги

інфляційного стану грошового обігу і соціальної структури населення. У

процентній політиці була відсутня науково обгрунтована диференціація умов

залучення коштів у депозити.

Формування ринкових відносин в Україні, перетворення в зв'язку з цим

банківської системи, докорінно змінило характер проведення процентної

політики. Пряме директивне встановлення процентних ставок "згори", що

існувало протягом більш ніж шестидесяти років, було замінено економічними

методами їхнього визначення на базі встановлюваної НБУ офіційної

обліковоїої ставки. По суті, відбулося відродження банківської процентної

політики, що проводиться самим банком. Демонополізація банківської системи

і децентралізація сприяли розвитку банківської конкуренції і створенню

фінансових ринків, зокрема, ринку депозитів і ринку ссудних капіталів.

Банки стали самостійно визначати рівень процентних ставок, з огляду на

вплив цілого ряду чинників: співвідношення попиту і пропозиції на

фінансових ринках, державне регулювання рівня процентних ставок, темпи

інфляції, загальний рівень рентабельності господарства, конкуренцію в

банківській сфері, прибутковість банку, термін і розмір наданих (

залучених) коштів, ступінь ризику даної операції, платоспроможність

клієнта, його характер, вид позички, тип банку, його розмір та інші.

В умовах ринку вирішальними чинниками є: співвідношення попиту і

пропозиції на ринку банківських послуг, а також державне регулювання рівня

процентних ставок. При цьому, якщо раніш державне регулювання носило прямий

характер, то зараз застосовуються переважно непрямі методи впливу: зміна

офіційної облікової процентної ставки; зміна економічних нормативів

діяльності комерційних банків, установлюваних центральним банком, включаючи

норми обов'язкових резервів; проведення операцій на відкритому ринку з

валютою та цінними паперами.

У останні роки НБУ проводить облікову політику з метою придушити

інфляцію шляхом зміни рівня офіційної облікової процентної ставки. Взагалі,

підвищуючи рівень облікової ставки, НБУ проводить політику кредитної

рестрикції, спонукаючи кредитні установи скоротити кредитну активність. Це

веде до скорочення кредитних операцій і в результаті - до підвищення

процентних ставок. Якщо НБУ знижує облікову ставку, то він тим самим

заохочує кредитну експансію. Наочним прикладом подібної практики служить

проведення НБУ політики кредитної рестрикції в 1992-1993 ( облікова ставка

різко зростала), а в 1994 р. у зв'язку з економічною ситуацією у країні,

НБУ почав поступово проводити політику кредитної експансії, і знизив

облікову ставку з 210% (січень 1994 р.) до 42% річних (10.02.97). Оцінюючи

позитивно сам факт зниження ставки рефінансування, слід водночас

підкреслити, що темпи зниження і рівень облікової ставки НБУ не мали

адекватного економічного обгрунтування. Підтвердженням цього факту служить

постійно виникаючий розрив між офіційною ставкою і ситуацією , що реально

виникає, на ринку МБК. Найбільш показові дані за 1995 р., коли в другому

півріччі ставка НБУ майже в 2 рази перевищувала рівень ринкової ставки по

МБК і, відповідно, по позичках населенню.

Аналіз фактичних даних показав, що в цей період рестрикційна політика

НБУ була абсолютно відірвана від реалій ринку і банки практично не

враховували її при розробці і проведенні власної процентної політики. У

результаті в 1996 р. НБУ був змушений різко знизити рівень облікової ставки

з 160% до 48%, перейшовши до проведення політики кредитної експансії.

Одночасно зі зниженням облікової ставки комерційні банки знижують

ставки по депозитах і позичкам. Так, у лютому 1997 р. НБУ знизив рівень

ставки рефінансування, а 1.03.97 Ощадбанк України оголосив про зниження

рівня процентних ставок по депозитах (у гривнях та валюті) приблизно в 1,6

разу.

Політика Національного банку України по маневруванню офіційною

процентною ставкою знаходиться в руслі загальноєвропейської тенденції по

зниженню рівня обліковихих ставок, але сам рівень процентних ставок в

Україні ( внаслідок інфляції) і за кордоном не підлягає порівнянню.

Наприклад, у грудні 1995 р. Бундесбанк Німеччини втретє за рік знизив

короткострокові процентні ставки в спробі оживити економіку. Ця міра

викликала хвилю скоординованих знижень ставок центральними банками інших

європейських держав. Облікова і ломбардна ставки в Німеччині були знижені

до 3 і 5 процентів відповідно і досягли рекордно низького рівня з 1988 р.

На слідуючий день після зниження базових ставок процента у Великобританії

було проведено скоординоване зниження процентних ставок у Швейцарії (із 2

до 1,5%), Бельгії (із 3,5 до 3%), Нідерландах (із 3,25 до 2 ,75%), Австрії

(із 3,5 до 3%), Данії (із 4,75 до 4,25%) і Ірландії (із 7 до 6,5%).

Аналогічна ситуація укладається й в інших країнах. Наприклад, у Японії

центральний банк країни знизив обліковуу ставка у вересні 1995 р. на

половину пункту, довівши її до рекордно низького рівня в 0,5%. На думку

фахівців, це послабило напругу у фінансовій сфері, що страждає від тягаря

безнадійних боргів, але в той же час зажадає від уряду значного скорочення

державних витрат і держрегулювання.

НБУ активно використовує такий важливий важіль грошово-кредитного

регулювання як зміна норм обов'язкових резервів. Очевидно, що норми

резервних вимог центральних банків мають не скільки прямий, скільки

непрямий вплив на процентну політику комерційних банків, тому що банки

формують свої депозитні і кредитні портфелі (приймаючи в увагу процентну

політику по депозитних і інвестиційних операціях) з урахуванням норм

відрахувань, установлених НБУ. В даний час у комерційних банків стосовно

НБУ виникають обгрунтовані претензії в частині визначення норм обов'язкових

резервів і наступного використання притягнутих коштів на рахунки

резервування в НБУ. Справа в тому, що в нашій країні норми обов'язкових

резервів диференційовані лише в залежності від термінів зберігання коштів у

депозитах. У світовій банківській практиці також широко використовується

диференційований підхід при визначенні норм обов'язкових резервів.

Наприклад, у Німеччині Бундесбанк застосовує таку систему резервування: по

поточних зобов'язаннях - не більше 30%, по строковим депозитам - не більше

20%, по ощадних вкладах - не більше 10%. У даних межах Бундесбанк має

можливість варіювати норми в залежності від цілей регулювання. Поряд із цим

у багатьох країнах застосовується також диференціація норм обов'язкових

резервів у залежності від розміру внеску, що може бути використано й у

вітчизняній практиці. Наприклад, у 1987 р. Бундесбанк використовував для

Страницы: 1, 2, 3, 4


Новости

Быстрый поиск

Группа вКонтакте: новости

Пока нет

Новости в Twitter и Facebook

  бесплатно рефераты скачать              бесплатно рефераты скачать

Новости

бесплатно рефераты скачать

© 2010.