бесплатно рефераты скачать
  RSS    

Меню

Быстрый поиск

бесплатно рефераты скачать

бесплатно рефераты скачатьРозрахунки в системі “клієнт-банк” та шляхи їх удосконалення

давно і дозволив вирішити проблему подвійної застави та гарантувати

сторонам абсолютну законність операції й уникати обману з боку

недобрососвістних партнерів.

Запропонований нами варіант, наскільки відомо автору, не існує ще в

жодній країні. Основна суть запропонованої ідеї зводиться до того, що

державними органами створюється єдина база даних електронних підписів. Будь-

яка особа, незалежно від того юридична вона чи фізична, може зареєструвати

свій електронний підпис (надавши до органу всі необхідні данні) і отримати

дискету. В цьому випадку вже відразу вирішується питання про використання

для створення електронного цифрового підпису сертифікованого програмного

забезпечення, яке відповідає встановленим вимогам безпеки, а отже захищає

права та інтереси всіх учасників розрахунків.

При реєстрації юридичних осіб, можна встановити обов’язковим обмеження

на керівників по праву підписувати ті чи інші документи, обмежені на суму,

що будуть внесені до єдиного реєстру. Це дозволить встановлювати

повноваження особи, що підписує електронний документ на відповідність

повноважень, а також допоможе виконати певні обмеження, що наприклад

встановлюються Національним банком України на те, що комерційні банки

можуть вступати у договірні відносини лише з ідентифікованими особами. Таку

інформацію може надавати єдиний реєстр, який, в свою чергу, буде перевіряти

її в момент реєстрації.

Доступ до перевірки електронного підпису може отримати будь-яка особа,

що зареєстрована в системі і отримала зразок електронного підпису органу

державної реєстрації електронних підписів.

Таким чином процедура підписання електронного документа буде

здійснюватись наступним чином. Отримавши зразок електронного підпису з

єдиного державного реєстру, контрагент підписує певний документ. Інша

сторона договору передає файл електронного підпису на звірку та

автентифікацію суб’єкта, що його підписав. Після обробки інформації орган

єдиного державного реєстру відправляє клієнту файл з розшифровкою

зареєстрованої інформації про особу, що підписала документ і, головне

підписує цей файл своїм електронним підписом. В залежності, від отриманої

інформації про особу, що підписала документ (його повноважень на

підписання), клієнт приймає договір або платіжний чи інший документ як

підписаний.

Власний електронний підпис єдиного державного загального реєстру

електронних підписів є безумовним, що визнається будь-якою особою,

зареєстрованою в системі, та судовими органами. З цього моменту інформація,

що надійшла клієнту від єдиного реєстру є гарантією для нього з боку

держави, визнання документу. Всі матеріальні відшкодування у разі виявлення

неточностей лягають на “плечі” держави. Водночас держава отримує новий

ринок, побудований на електронному документообігу, що принесе частину

доходів держави у вигляді податків при проведенні операцій. Процедура

електронного документообігу значно спростить судовий процес через абсолютну

прозорість визнання повноважень сторін угоди, та призведе до зниження

судових витрат. Також значно зменшиться кількість шахрайств у електронній

системі Інтернет, ця система перейде під контроль держави та міждержавних

організацій. Такий перехід підвищить довіру клієнтів до Інтернет-комерції,

а отже розширить можливості торгових стосунків українських компаній з

іноземними. Ще одним кроком на шляху до впровадження системи є її

законодавче визначення роботи комерційних банків з такими документами, як

установ, що забезпечують рух коштів. Для цього Національний банк України

повинен узгодити свої інструкції з законодавством.

Одночасно, у разі співпадання електронного підпису з зареєстрованим, і

невиконання суб’єктом своїх зобов’язань, він несе повну відповідальність,

оскільки його підпис був офіційно зареєстрований і визнається судом на

рівні з підписом на паперовому носію та печаткою (в передбачених випадках)

у сукупності.

Виникає ще одне логічне питання. Як гарантувати підписання другою

стороною договору у разі необхідності двостороннього обміну документу?

Вихід є. В цьому випадку необхідно передбачити на програмному рівні,

що при підписанні електронного документу, в разі необхідності його обміну з

контрагентом, сторона помічає його як такий, що підлягає підписанню іншою

стороною. Юридичну силу він буде мати тільки після підтвердження єдиним

державним реєстром електронних підписів.

При перевірці документу, інформація обробляється в єдиному реєстрі і,

зрозуміло, розшифровується помітка про необхідність його підписання іншою

стороною. Тоді автоматизована система єдиного реєстру надсилає контрагенту

файл з реквізитами та інформацією про особу, що підписала документ і

повідомленням на кшталт: “Договір був підписаний … (вказується особа)…

Юридочну силу він набирає лише у разі Вашого підпису даного документу.”.

Суд повинен вважати дану інформацію як непідтвердження електронного підпису

– і це потрібно зауважити на законодавчому рівні.

Далі, у разі підписання другою стороною документу, підпис єдиним

реєстром з розшифровкою інформації направляється на підтвердження першій

стороні угоди. Якщо підпис не підтверджується стороною угоди (не ті

повноваження) документ залишається не підписаним і інформація про це

надсилається обом сторонам угоди. У разі ж підписання, обом сторонам угоди

єдиним державним реєстром надсилається інформація про підтвердження

електронних підписів на даному документі.

Для реєстрації електронного підпису суб’єкт повинен з’явитись до

органу реєстрації з відповідними документами:

якщо це фізична особа – посвідченням особи та ідентифікаційним кодом;

якщо це юридична особа – з документами, що засвідчують реєстрацію у

всіх необхідних установах, а також Статутом для визначення повноважень

посадових осіб на підпис тих чи інших документів.

Органи державної реєстрації електронних підписів видає документ з

інформацією, що була ним зареєстрована, підписаний та з печаткою єдиного

реєстру. Клієнт повинен підписати документ, що він погоджується зі внесеною

інформацією. При виявленні помилок вони одразу повинні бути виправлені. При

відповідності поданої інформації зареєстрованій, всю відповідальність за

достовірність несе, а внесена інформація приймається судом як безумовно

правильна.

У разі будь-яких змін у реквізитах, повноваженнях або втрати

електронного підпису клієнт повинен відразу сповіщати про це державний

реєстр (строки повинні бути встановлені на законодавчому рівні). Якщо

інформацію подано не було, а єдиний реєстр надав другій стороні угоди

застарілу інформацію всю відповідальність несе клієнт (цей момент теж

повинен бути глибоко пророблений на законодавчому рівні).

Розглянемо на прикладі: існує дві фірми А та Б. Фірма А зареєструвала

електронний підпис, що дозволяє директору підписання договорів на будь-які

суми без обмежень. Надалі, в установчі документи фірми А вносяться зміни,

що обмежують право підписання договорів директором на суму вище 50000,00

(п’ятдесяти тисяч) гривень, але зміни не вносяться до єдиного державного

реєстру електронних підписів. Фірма А та фірма Б підписують договір на суму

500 000,00 (п’ятсот тисяч) гривень, шляхом проставлення електронного

підпису директором фірми.

Фірма Б передає підпис на автентифікацію та підтвердження єдиним

державним реєстром електронних підписів. Той, в свою чергу, обробляє файл,

і на основі зареєстрованої інформації про фірму А, видає фірмі Б

підтвердження, що документ підписано директором фірми А, що має право

підписувати договори без обмежень по сумі, і підтверджує своїм (єдиного

державного реєстру електронних підписів) електронним підписом. Фірма Б

вважає документ підписаним – і це є безумовно правильним, адже (як було

вказано вище) інформація, що надходить з реєстру є безумовною до визнання

судом. Фірма А не визнає документ підписаним, адже за статутом директор не

мав права його підписувати. В даному випадку всю відповідальність понесе

фірма А, адже вона не подала завчасно зміни до статуту для реєстрації у

єдиному державному реєстрі електронних підписів.

Таких випадків можна уникати шляхом підключення до видачі електронних

підписів органів Державної реєстрації. Вони можуть підтверджувати

повноваження суб’єктів згідно статутів (адже статут офіційно реєструється в

Держадміністрації), а також в разі його зміни своєчасно вносити таку

інформацію до єдиної бази даних електронних підписів.

Єдиний реєстр дозволить уникнути ще однієї проблеми – втрати

повноважень у разі зміни установчих документів. Електронний підпис

надається керівництву підприємства (як правило директору та головному

бухгалтеру) у вигляді дискети. В разі втрати повноважень (внаслідок зміни

установчих документів) керівниками підприємства, власники вносять зміни до

бази даних єдиного державного реєстру, шляхом подання відповідних

документів, або на стадії реєстрації статуту органами Держреєстрації. Таким

чином електронна інформація дискети втрачає повноваження електронного

підпису, хоч дискета фактично залишається у власності керівника. Адже після

підписання документі, контрагент відправляє його на перевірку до єдиного

реєстру, де, в свою чергу, не отримує підтвердження повноважень.

Також при такому підході можна уникнути ряду проблем у сфері операцій

фізичних осіб. Адже не секрет, що дуже великі об’єми угод здійснюються

через мережу интернет з використанням пластикових карток. Не рідко

зустрічаються ситуації шахрайства з картковими грошима, оскільки реального

підтвердження операції не робиться, а лише вводяться дані про номер картко,

дату випуску та власника. Таку інформацію легко перехопити у мережі і

використовувати на власний розсуд грошей з карткового рахунку, шахраями.

Якщо ж операцію потрібно буде підтвердити за допомогою електронного підпису

– це зробить операцію значно безпечнішою як для покупців, так і продавців у

мережі. Одночасно електронний підпис легко підлягає підтвердженню з боку

єдиного держаного реєстру, а отже гарантований державою.

Побудову системи всередині країни можна було б запропонувати за

прикладом національної системи електронних платежів. Існували б регіональні

системи, що об’єднувались би в єдину мережу і обмінювались би інформацією

із застосуванням електронних підписів кожної із регіональних систем.

Також дана система зможе дати Україні певні переваги у світовій

практиці. Адже, напевне, вона викличе інтерес збоку інших держав. Нароблене

програмне забезпечення може бути проданим як для поповнення бюджету країни,

так і для створення сумісних систем з іншими країнами.

Розширення такої бази данних у світовому масштабі зробить великий

прорив на шляху об’єднання світової торгівлі, об’єднання та прискорення

економічних процесів. Для цього необхідно буде на міждержавному рівні

укласти правові угоди про визнання підписів систем різних країн. В реалії

ж це буде виглядати як обмін інформації між двома єдиними державними

реєстрами двох країн.

Підписуючи договір контрагенти з двох країн можуть застосувати систему

електронного підпису (уявіть яка економія часу та коштів на перевезення та

розміщення керівництва в іншій країні). Підпис передається на підтвердження

та аутентифікацію до національного державного реєстру електронних підписів,

а той, в свою чергу, робить запит на реєстр країни контрагента. Між

системами двох реєстрів використовуються електронні підписи, що визнаються

обома державами міждержавною угодою як безумовно підтверджуючі інформацію.

Відповідно сторона яка надала інформацію несе за її достовірність повну

відповідальність.

За рахунок таких дій система віддаленого доступу для користування

своїм банківським рахунком типу “клієнт-банк” могла б виконувати свої

функції від початку і до кінця, від заключення угоди і до проплати

визначеної суми за контрактом чи за комунальними платежами.

Інтеренет зміг би зайняти своє місце у світовій торгівлі не тільки як

легкодоступний засіб для комерції, але і як безпечний, гарантований

державою. Обсяги угод, укладених в електронній формі зросли в багато разів,

оскільки зараз вони заключаються як правило з фізичними особами і в рамках

однієї країни, а захист за допомогою запропонованого реєстру електронних

підписів, зробить електронний документообіг сприйнятливим для юридичних

осіб, а це не тільки великий обсяг платежів та угод, але й значно більші

суми угод.

Таке впровадження могло б поставити Україну у ряд технологічно

розвинутих держав, наблизити покупців та постачальників як всередині

України, так і за її межами один до одного і головне гарантувало б

законність операції державним органом, а отже і державою.

Захист інформації досягався б за рахунок створення так би мовити

замкненої системи. Адже все було б підкорено єдиним правилам, що

встановлені державним реєстром і визнавалися б усіма учасниками процесу.

Внесення змін у систему дозволено лише державним органам. Клієнти ж

отримують доступ до системи у режимі запиту на підтвердження електронного

підпису.

Економічні витрати за використання системи повинні бути дуже малі, щоб

не відштовхнути потенційних клієнтів. Система зможе себе окупити за рахунок

масовості обслуговування. Кошти можна брати, наприклад за реєстрацію, та за

звернення за підтвердженням. Така система на користь і самій державі, адже

зменшить кількість та спростить розгляд значної кількості судових справ. І

при цьому буде абсолютно підконтрольною державі. Реєстр також дозволить

значно спростити подання обов’язкової звітності до податкових органів,

пенсійного та інших фондів, адже можна буде уникнути фізичної присутності

людей при поданні, всі операції з передачі документів можна буде виконувати

за допомогою комп’ютера та засобів зв’язку, при цьому інформація буде

абсолютно ідентифікованою.

Вирішальну роль у впровадженні системи належить юридичному оформленню

даних операцій та єдиного державного реєстру електронних підписів, наданню

їм вказаних повноважень та правових статусів.

3.2. Вдосконалення діючої системи “клієнт-банк” на основі впровадження

інтернет-банкінгу.

Для виявлення перспективних напрямків вдосконалення діючої системи

“клієнт-банк”, в першу чергу, необхідно встановити недоліки системи, тобто

проблеми, що виникають у клієнтів банку при роботі з системою.

Основним джерелом інформації в даному випадку можуть стати, насамперед

скарги тих, хто безпосередньо працює з системою – клієнтів банку. Потрібно

віддати належне роботі менеджерів КФ АКІБ “УкрСиббанк”. Адже вони

намагаються віднайти недоліки в роботі системи на стадії зауважень, не

доводячи ситуації до скандальних. На основі отриманої інформації про

труднощі, з якими зіштовхуються працівники підприємств, що обслуговуються в

Київській філії АКІБ “УкрСиббанк”, та додаткові параметри, які клієнти

хотіли б бачити в системі, формується своєрідна “книга відгуків та

пропозицій”, що при першій же можливості передається до Головного офісу

банку у місті Харків для оброблення програмістами відділу автоматизації

(потрібно відзначити їх високий професіональний рівень та досвід роботи),

що приймають рішення про можливість внесення тих чи інших змін та

вдосконалень, шляхом коригування комп’ютерної програми.

Такий двосторонній обмін думками та технологічними засобами між банком

та клієнтом дозволив накопичити певні дані про потреби клієнтів, що не

можуть бути задоволені лише шляхом внесення змін до системи “клієнт-банк”

на програмному рівні.

В першій частині даного розділу ми вже розглянули недоліки правового

характеру та державного регулювання сфери електронного документообігу, з

якими доводиться зіштовхуватись клієнтам банків при роботі з системою

“клієнт-банк” та висловили свої пропозиції, щодо можливостей вдосконалення

цього напрямку юриспруденції. Однак, ці зміни можуть бути внесені лише на

загальнодержавному рівні, шляхом внесення законодавчих ініціатив на рівні

Верховної ради України, Кабінету Міністрів або Президента України. Існує ж

ряд проблем, що можна вирішити на рівні одного банку.

Рішення таких проблем не лише дозволить уникнути непорозумінь з

клієнтом через задоволення їхніх бізнесових потреб, але дозволить банку

отримати ряд конкурентних переваг, що так необхідні при стрімкому розвитку

банківської системи України, при зростанні конкурентної боротьби, при

вирівнюванні між банками якості надання основних послуг. В цій ситуації

лише нові рішення допоможуть привернути прихильність нових клієнтів, не

розгубивши нароблену клієнтську базу.

Отже, серед основних проблем, що виникають у клієнтів в процесі

використання системи “клієнт-банк” є:

- відсутність власності на програмне забезпечення, що встановлюється

клієнту. Програмне забезпечення не передається клієнту, а лише

встановлюється на його комп’ютер із передачею клієнта електронного

підпису. Це є елементом залежності від працівника банку;

- відсутність мобільності використання системи. Програмне

забезпечення встановлюється на один - два комп’ютери клієнта. Це

створює обмеження по використанню системи через ноутбуки,

комп’ютери, що знаходяться в іншому офісі компанії. Особливо великі

проблеми це створює для великих підприємств, керівництво яких часто

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12


Новости

Быстрый поиск

Группа вКонтакте: новости

Пока нет

Новости в Twitter и Facebook

  бесплатно рефераты скачать              бесплатно рефераты скачать

Новости

бесплатно рефераты скачать

© 2010.