бесплатно рефераты скачать
  RSS    

Меню

Быстрый поиск

бесплатно рефераты скачать

бесплатно рефераты скачатьСпоживче кредитування та перспективи його розвитку в Україне

здійснення господарських будівель, спорядження для промислів, які

передбачали тимчасове залишення місцяпостійного проживання. Наглядно, що

кредитні товариства ризиковали видавати й невиробничі позики: на купівлю

товарів для продажу,сплати боргів, осбисті витрати та жилі будівлі. Тільки

при повній наявності інформації про клієнта можна було дозволити собі

кредитування такого великого кола інтересів позичальника.

Розмір відкритого кредиту визначався заможністю двору, що вимірювалася

цінністю основного капіталу (земля, будівлі, худоба, інвентар). Вдеяких

господарствах кредит по відношенню до капіталу складав всього 4-5%.

Іпотечник кредит виник ще в рабовласницькому суспільстві, де він являв

собою різновид ростовщицького капіталу, отримав розвиток при феодалізмі,

але особливо розповсюдився при капіталізмі. Цей кредит дозволяє підприємцям

збільшувати розмір виробничого використання вільного капіталу,

землевласникам - фінансувати купівлю оддаткових ділянок землі,дає

можливість придбати машини, обладнання та інші засоби виробництва, тобто

сприяє розвитку та зміцненню ринкових відносин. Кредит видається, як

правило, на термін більше п’яти років.

Для іпотечного кредиту, крім довгостроковості , характерно залишення

заставленого майна в руках боржника,який продовжує його експлуатувати. В

цьому випадку залогодержатель має право перевіряти за документами та

фактичну наявність, розмір та умови зберігання заставленого майна.

Припускається повторна застава з отриманням додаткового кредиту, якщо

цінність майна не вичерпувала попередніми заставами і якщо боржник має

економічну можливість сплачувати відсотки та гасити основний борг по

кредиту.

При заставі нерухомого майна боржник лише номінально зберігає право

власника. Фактично в цьому випадку земельна рента, що виступає економічною

формою реалізаціїземельної власності, присвоюється кредитором.

Надають іпотечний кредит, як правило, банки, що спеціалізуються на

видачі довгострокових кредитів під заставу нерухомості. До них відносяться

також і земельні банки, що видабть довгострокові кредити в основному під

заставу землі.

Історія створення земельних банків в Росії, де вони відігравали велику

роль в розвитку кредитної системи, тісно пов’язана зі своїм соціально-

економічним та політичним життям країни другої половини ХІХ - початку ХХ

століть. На початку 70 - х років минулого століття були створені одинадцять

акціонерних іпотечних (земельних) банків. Значну роль в проведенні аграрної

політики в дореволюційній Росії грали державні банки: Державний селянський

поземельний банк (заснований в 1882) та Державний дворянський земельний

банк (1885 р.).

На державний селянський поземельний банк була покладена задача

видавати коштисселянам на купівлюземлі поміщиків. Банк видав селянам

довгострокові позики теміном на 34,5 року. За 1883 - 1895 р.р. банк видав

15 тис.грн. позик на загальну суму 82 млн.крб. За його участю було придбано

та куплено 2,4 млн. десятин землі, головним чином поміщицької.

В наступні року маштаби придбаної банком землі, а також видачі позик,

за рахунок яких селяни купували землю, значно виросли.

Задачею Державного дворянськог земельного банку поміщицького

землеволодіння шляхом видачі дворянам іпотечних позик до 66 років в розмірі

60% вартості дворянських маєтків. Дворянський банк надав поміщикам велику

фінансову підтримку - до кінця 1890 р. заборгованість позичальниківпо

позикам складала 267 млн.крб.

Деякий застій поземельного кредиту був пов’язаний зі спадом економіки

в 1905 - 1907 р.р.Відродив та прискорив розвиток цього кредиту еконгомічний

підйом 1909 - 1913 р.р.Однак перша світова війна привела до скорочення

діяльності іпотечних банків, а потім і її припинення.

Так як іпотечний кредит передбачає наявність приватної власності,

перед усім на землю, то саме з причини її відміни на території Росії та

України після 1917 року іпотечні банки були закриті, оскільки не стало

основи для здійснення операцій по заставі

Діяльність українських комерційних банків нині зосереджена переважно

на роботі з юридичними особами . Це явище тимчасове. У процесі подальшого

розвитку ринкових відносин питома вага операцій із фізичними особами

неодмінно зростатиме, тож фінансово-кредитні установи нашої держави мають

це враховувати. Як свідчить світовий досвід, банківські операції з

фізичними особами становлять близько третини загального обсягу всіх

операцій, які проводять фіннансово–кредитні установи країн із ринковою

економікою. Серед цих банків чимало спеціалізованих, які працюють лише з

фізичними особами.

Споживчий кредит має багато специфічних рис, пов`язаних із

особливостями сфери особистого споживання громадян.

По-перше, цей вид позики відображає відносини між кредитором і

позичальником, сенс яких полягає у кредитуванні кінцевого споживання, на

відміну від позик, які надають суб`єктам господарювання для виробничих

цілей або для придбання активів, що породжують рух вартості ( Наприклад.

Акцій, облігацій тощо).

По-друге, на відміну від інших видів кредиту, якими користуються

переважно суб`єкти господарювання, споживчі кредити одержують, як правило,

фізичні особи.

По-третє, споживчий кредит є засобом задоволення споживчих потреб

населення, тобто особистих, індивідуальних потреб людей. Така позика

прискорює отримання певних благ ( товарів, послуг), які вони могли б мати

(придбати) лише у майбутньому, накопичивши кошти, необхідні для купівлі цих

товарно-матеріальних цінностей або послуг, будівництва тощо. Надання

споживчих позик населенню з одного боку, підвищує їх платоспроможний попит,

життєвий рівень в цілому, а з іншого – прискорює реалізацію товарних

запасів, послуг, сприяє створенню основних фондів.

По-четверте, всі види споживчого кредиту мають соціальний характер,

оскільки вони сприяють вирішенню суспільних проблем – підвищенню життєвого

рівня населення (передусім із низьким та середніми доходами ), утвердженню

принципів соціальної справедливості. Саме із цієї причини споживче

кредитування здебільшого регулюється державами особливо ретельно. У нашій

країні це виражається у тому, що споживчі позики зазвичай надаються на

пільгових умовах.

Отже в загалі, для населення[3] споживчий кредит носить тільки

позитивний характер, так він прискорює одержання визначених благ (товарів,

послуг ), які вони могли б мати ( одержати ) тільки в майбутньому - при

умові накопичення суми грошових коштів, матеріальних цінностей або послуг,

будівництва або інших.

Надання споживчого кредиту населенню, з одного боку, збільшує його

поточний платоспроможний попит, підвищує його життєвий рівень, а з другого

боку прискорює реалізацію товарних запасів, послуг, сприяє створенню

основних фондів. В процесі погашення споживчих позик у населення

зменшується на відповідну суму платоспроможний попит, що необхідно

враховувати при визначенні обсягу та структури товарообігу, платних послуг,

динаміки доходів та витрат населення, грошової маси в обігу. Таким чином

розмір кредитів тісно пов(заний з формуванням купівельного фонду населення

та його відповідності обсягу до структури товарного фонду та послуг.

Недостатня увага українських комерційних банків до роботи з

населенням має нині як об`єктивні, так і суб`єктивні причини. Основні з

них, безумовно, пов`язані з економічною нестабільністю і законодавчою

неврегульованістю. Проте перспективи роботи банків із населенням в Україні

величезні.

Споживчий кредит [4] - кредит ,який надається тільки в національній

грошовій одиниці фізичним особам-резидентам України на придбання споживчих

товарів тривалого користування та послуг і повертається в розстрочку , якщо

інше не передбачено умовами кредитного договору.

Суб(єктами кредитних відносин являються фізичні особи (позичальники )

, а в особі кредитора виступають банки, інші кредитні установи ( ломбарди,

пункти прокату та інші підприємства та організації ).

Між банком та населенням може існувати й посередник, наприклад

торгівельна організація, однак при цьому зміст споживчого кредиту не

змінюється.

Об(єктом кредитування є витрати, пов(язані з задоволенням попиту

населення поточного характеру, в тому числі придбання товарів в особисту

власність, а також витрати капітального (інвестиційного) характеру на

будівництво та підтримання нерухомого майна.

Що стосується більш детального регулювання споживчого кредиту зі

сторони держави в порівнянні з іншими формами кредиту, то це в основному

проявляється в регулюванні процентних ставок, строків, додержання принципів

соціальної справедливості, доступності кредитів. Більш детальне регулювання

обумовлене тим, що споживчий кредит появ(я заний з потребами населення,

рівнем його життя.

Враховуючи вивчений матеріал наведемо класифікацію[5] споживчих

кредитів яка, на наш погляд, є найбільш повною та вдалою (див. Рис. 1.1):

1. цільовим характером;

2. суб(єктами кредитних відносин - на банківські та небанківські;

3. способом організації надання позичкових коштів - на позики організовані

та неорганізовані, прямі та непрямі;

4. формами видачі - на товарні та грошові кредити;

5. ступенем покриття кредитом вартості товарів, послуг - на позики на повну

вартість або на часткову їх оплату;

6. способом погашення кредиту - на ті що погашаються поступово (в

розстрочку ) або разовим платежем;

7. строками надання - короткострокові, середньострокові та довгострокові.

В залежності від цільового призначення споживчі кредити поділяються

на:

8. інвестиційні;

9. для купівлі товарів та сплати послуг;

10. на розвиток підсобного господарства;

11. цільові кредити окремим соціальним групам;

12. на не цільові споживчі потреби;

13. чекові;

14. під банківські кредитні картки.

До інвестиційних відносяться позики на кооперативне житлове

будівництво та придбання індивідуальних житлових будинків, садових

будиночків, благоустрій садових ділянок, реконструкцію, капітальний ремонт

індивідуальних житлових будинків, дач.

Гострота житлової проблеми розширює сферу застосування та

зростання обсягів кредитів, що надаються на індивідуальне житлове

будівництво, як одну з можливостей її вирішення. Значну роль в розширенні

житлового будівництва та задоволенні зростаючих потреб населення в житлі

відіграє житлова кооперація, членам якої може бути надано кредит для

придбання кооперативної квартири.

Слідуюча група об(єднує позики для придбання окремих споживчих товарів або

сплати послуг, розстрочку платежів за товари довгострокового користування,

прокат деяких предметів споживання.

До кредитів на розвиток особистих підсобних господарств відносяться

позики на купівлю сільськогосподарської техніки, транспортних засобів,

купівлю посадкового матеріалу, фруктових дерев, добрив.

Не цільові споживчі кредити можуть надаватися населенню комерційними

банками, ломбардами під заставу майна, касами взаємодопомоги,

господарськими організаціями без зазначення мети використання кредиту. Це

може бути кредит на невідкладні потреби, здійснення затрат, що виникають в

зв(язку з особливими або непередбачуваними обставинами ( лікування,

нещасний випадок, туризм та інше ).

Новим в споживчому кредиті є чековий кредит та банківські кредитні

картки. Мова йде про надання кредиту фізичним особам по їх запиту переважно

на основні розстрочки платежу. Надання чекового[6] кредиту пов(язано з

наявністю рахунку. Це може бути звичайний поточний рахунок в банку. Між

кредитором та позичальником передбачається обумовлене завчасно автоматичне

надання кредиту в момент вичерпання залишку коштів на рахунку. Такі позики

можуть погашатися або в процесі надходження на рахунок грошових коштів (

вкладів ) або спеціальними внесками позичальника. Можуть використовуватися

картки гарантування чеків для ідентифікації клієнта. Інший вид чекового

кредиту базується на застосуванні спеціального чекового рахунку та

спеціальних банківських чеків. Ці чеки можуть мати особливу форму та код,

що забезпечує ідентифікацію при їх обробці в банку. Вкладник отримує позику

як тільки чек надходить в банк для проведення по рахунку. Позичальник

виписує чек проти суми виділеного йому чекового кредиту. При прид(явленні

чеку встановлена сума ліміту зменшується, коли ж на рахунок надходять

кредитні платежі ліміт поновлюється. Чекове кредитування пов(язане з

великими витратами і для банку і для споживача і легко піддається контролю.

Чековий кредит надається тільки після звернення позичальника в банк, котрий

повинен оцінити кредитоспроможність заявника. Особливістю розвитку

споживчого кредиту є зростання використання банківських кредитних карток.

Кредитні картки припускають участь трьох сторін - власника картки, банку та

торгівельної організації. Пластикова картка з виділеними символами, видана

банком покупцеві, служить для торгівельної організації свідченням того, що

банк гарантує відкриття кредиту власнику цієї картки . Картка надається

клієнту, якщо стан його депозитних та позичкових операцій з банком

задовільний. По кожній картці встановлюється ліміт, який може бути змінено

в ту чи іншу сторону в залежності від режиму використання картки її

власником. Кредитні картки застосовуються і при сплаті за послуги. Кредитні

картки погано застосовувати при купівлі дорогих товарів, так як велика

вартість поглинає практично всю величину ліміту картки. Використання

кредитних карток поліпшує надання споживчих кредитів. Вони служать

знаряддям обігу та скорочують потреби в готівкових грошах.

Строки надання споживчих кредитів різноманітні. З загальної суми

споживчих кредитів значна частина приходиться на короткострокові та

середньострокові кредити. Деякі з них видаються з розстрочкою платежу.

Довгострокові кредити видаються на інвестиційні цілі.

Банки - кредитори можуть надавати споживчі кредити безпосередньо

позичальникам ( прямі кредити), що звертаються в банк за позикою, або

побічні через посередників (торговельну організацію, ломбард, пункт

прокату).

В зв(язку з тим, що торгівельні організації не завжди мають грошові

кошти, щоб перекрити всю заборгованість по наданому ними кредиту покупцеві,

вони самі звертаються в банки за позиками. Непряме кредитування дозволяє

надавати кредити без значного збільшення операційних витрат банку.

Прикладом непрямого кредитування споживчих потреб є позики

підприємствам прокату. Потреби підприємств по наданню послуг прокату в

засобах покривається за рахунок залучення кредиту. В результаті одного акту

надання речі в користування на обумовлений строк відшкодовується тільки

невелика частина вартості товару. Щоб повністю отримати гроші за

реалізований товар, необхідно здійснити велику кількість таких актів на

протязі всього строку експлуатації предмету прокату. Нерівномірність

платежів за предмет прокату, тривалість отримання виручки від їх

реалізації, необхідність зберігання, упаковки, транспортування обумовлює

великі потреби в кредитах підприємств прокату.

Банк надає кредити фізичним особам у розмірах, що визначається

виходячи з вартості товарів і послуг, які є об`єктом кредитування, в межах

вартості майна, майнових прав, які можуть бути передані банку в

забезпечення фізичною особою з урахуванням суми її поточних доходів.

Фізичні особи погашають кредит шляхом перерахування коштів з

особистого вкладу, депозитного рахунку, переказами через пошту або готівкою

.

Отже споживчий кредит є засобом задоволення різних потреб населення. Як

зазначалося раніше при споживчому кредиті позичальником є фізичні особи, а

кредиторами – кредитні установи, а також підприємства і організації різних

форм власності. Споживчий кредит може надаватися як в грошовій так і в

товарній формі.

В країнах з ринковою економікою споживчий кредит, як зручна та вигідна

форма обслуговування населення, грає велику роль в економіці країни. Тому

він підвернутий активному регулюванню зі сторони держави. Регулювання

здійснюється як на рівні видачі кредиту так і на рівні його використання і

виражається або в заохоченні кредитування кінцевого споживача через

процентну ставку, термін кредиту, первинну участь власними коштами в

кредитній операції, або шляхом створення більш жорстокого режиму

кредитування .

В різних країнах діють різні закони, що регулюють умови кредитування

індивідуальних позичальників, однак їх об`єднує спільна мета: заради

підвищення рівня життя споживчий кредит повинен бути доступний в

необхідному об`ємі.

В нашій країні (ще за часів СРСР) аж до перебудовчих процесів в

економіці (до 1987 р.) переважали два основні види споживчого кредиту:

кредит на купівлю товарів тривалого користування та на житлове будівництво

(індивідуальне та кооперативне). Перший вид кредиту носив побічний

характер, так як його надавали різні торгові організації при посередництві

кредиту Держбанку, а другий вид кредиту видавався безпосередньо кредитними

установами (Держбанком та Будбанком ).

З початком процесу формування ринкових форм господарювання, який

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15


Новости

Быстрый поиск

Группа вКонтакте: новости

Пока нет

Новости в Twitter и Facebook

  бесплатно рефераты скачать              бесплатно рефераты скачать

Новости

бесплатно рефераты скачать

© 2010.