бесплатно рефераты скачать
  RSS    

Меню

Быстрый поиск

бесплатно рефераты скачать

бесплатно рефераты скачатьВексель

векселів - «переказні».

ПРИКЛАД. Перевід грошей з одного місця в інше. Петров переїзджая з

Москви в Київ і бажає отримати в Києві 10тис. грн. в певний термін. Замість

того щоб везти ці гроші з собою, а також для того щоб за весь проміжок часу

виграти в відсотках, Петров купує вексель в Московському міжнародному банку

на 10 тис.грн., т.б. вносить в банк вартість векселя за винятком відсотків

до терміну і одержує вексель, покладемо, на Київський банк. В термін він

подає його останньому і одержує гроші (рис. 4)

Рис. 2. Перевід грошей шляхом переказного векселя

Петров одержує від Московського міжнародного банку вексель

наступного утримання:

Тут: Московський міжнародний банк - трасант, Київський банк - трасат,

Петров - ремітент; вексель для Київського банку тратта, для Петрова -

римесса; Московський міжнародний банк трасує на Київський банк і ремітує

Петрову.

ПРИКЛАД. Перевід боргу від однієї особи до іншого. Товариство «Ткачев

і К» в С.-ПЕТЕРБУРГЕ повинно Товариству «Васильев і К» в Києві 50тис. грн.,

і таку же суму Товариство «Гончаренко і К» в Києві повинно Товариству

«Ткачев і К».

Для Запобігання подвійній пересилці грошей «Ткачев і К” «Васильев і К»

і «Гончаренко і К» «Ткачев і К», «Ткачев і К» видає перевідний

вексель на «Гончаренко і К» наказу «Васильев і К» і посилає його «Васильев

і К'", що подає його «Гончаренко і К» і одержує від нього гроші (рис. 3).

Повшдомлення про

повідомлення про

отримання

прийняття

вексель

повідомлення

в день

про видачу

видачи

вексель

в день терміну

гроші

Рис. 3. Перевід боргу шляхом перевідноговекселя

Товариство «Ткачев і К» видає вексель наступного утримання:

Тут: «Ткачев і К»- трасант, «Гончаренко і К» - трасат, «Васильев І К»

- ремітент; вексель для «Гончаренко і К» - тратта, для «Васильев І К» -

римесса; «Ткачев і К» трасує на «Гончаренко і К» і ремітує «Васильев і К».

Дамо Стислу характеристику сфери обігу векселів.

Вексельний ринок тут будемо розуміти в широкому сенсі — як всю сферу

обігу векселів. Цю сферу можна уявити в вигляді взаємодії між товаром,

грошами і векселем. Однак термін «товар» слідує розуміти також в широкому

сенсі — це будь-який ресурс, необхідний для господарськоїдіяльності. Так,

зв”язок вексель-гроші-товар (далі будемо позначати у вигляді початкових

літер даному випадку: В - Г -Т) може означати використання векселя для

одержання готівки грошей в касі підприємства для видачі заробітної плати,

в цьому випадку «товар» означає трудові ресурси. Термін «гроші» теж не

слідує розуміти буквально — це може бути і податкове звільнення.

Під інфраструктурою вексельного ринку слідує розуміти певним чином

організовану середу, що забезпечує обіг векселів для виконання ними своїх

функцій.

Єдиний підхід (стисла характеристика) в даному випадку означає

відповіді, наприклад, на наступні стандартні питання:

1. Яка функція векселя?

2. Хто векселедавець?

3. Хто векселеотримувач держатель?

4. Хто потенційний векселеотримувач?

5. Є чи галузеві, географічні або інші особливості у порівнянні з

іншими сегментами?

6. Які зв'язки з іншими сегментами?

7. Які труднощі зазнають сторони в реалізації функції векселя, до

посредництва яких інститутів вони вдаються?

Відповідь на останнє питання буде мати вирішальне значення для

організації інфраструктури.

Отже, можна виділити наступні основні сегменти:

1. Г- В – Г («грошовий»). Тут вексель з'являється в якості цінного

паперу (короткострокові фінансові вкладення, рахунок 58 (підприємство),

рахунок 195 (банк), однієї з що складають інвестиційний портфель. Це

вексельний ринок в вузькому сенсі. Природно, цей сегмент самий привабливий

для біржовика, однак він же і самий незначний.

Характеристику векселів:

Функція векселів: доходний цінний папір.

Векселедавець: крупний банк, Міністерство Фінансів (серія АПК).

Векселедержатель: банк або підприємство, що отримало векселя в вигляді

кредиту.

Векселеотримувач: будь-який інвестор.

Особливості: дуже вузький сегмент, низька активність. Як правило, ці

векселі, особливо Міністерства Фінансів або видані під його гарантії,

швидко скуповуються, часто навіть не доходячи до ринку. Влучивши до

інвестора, вони лежать в портфелях, практичні не з'являючись на ринку.

Зв'язки: в основному цей сегмент формується з розрахункового сегменту.

Труднощі: погашення і продаж цих векселів не складає особливих

проблем. В посередниках особливої необхідності немає.

2. Т - В - Т («розрахунковий»). Вексель працює як чисто розрахунковий

інструмент, заповнюючи брак засобу обігу, в більшості випадків в рахунок

його погашення відвантажується продукція. Наприклад, це значна частина

енергетичних і залізничних векселів. Стисла характеристика:

Функція: розрахункова.

Векселедавець: крупний банк, міністерство, галузевий центр, місцева

адміністрація.

Векселедержатель: підприємство.

Векселеотримувач: підприємство.

Особливості: це самий крупний сегмент. Дані векселя обслуговують

природні монополію і крупні кооперації і в цілому, господарський оборот.

Причому векселі банків мають тут більш короткий, ніж галузеві векселі,

термін звертання, осідая впортфелях інвесторів.

Зв'язки: за рахунок цього найбільшого сегменту поповнюються грошовий

(банківські векселі) і грошово-товарний (галузеві векселі) сегменти.

Труднощі: в частині галузевих векселів, а також місцевих банків, ринок

в значній частині локалізован по галузевому і географічному ознакам. Коло

потенційних векселеотримувачей може бути значно поширено, якщо їм буде дана

інформація,

3. Г, Т- В -Т ('грошово-товарний»). Вексель купується за гроші і (або)

по бартеру з дисконтом або без (в залежності від рівня відпускних цін і

попиту) з метою отоварити його. Це ринок існує навколо багатьох крупних

заводів. Стисла характеристика:

Функція: складського свідоцтва (або, хоча і неточно, варранта).

Векселедавець: в основному, підприємства.

Векселедержатель: підприємство.

Векселеприобретатель: оптовик, ділер, підприємство.

Особливості: другий по величині сегмент після розрахункового. Схожі з

розрахунковим сегментом особливості.

Зв'язки: формуються з розрахункового сегменту. За рахунок організації

зв'язку з грошовим сегментом його можна помітно поширити. Для цього повинні

бути надані послуги (аж до гарантій) інвестору по продажу галузевого

векселя тому жеділеру (зрозуміло, що погасити вексель грошами задача не

проста). Ділер же позичається збутом, має гроші від реалізації. Необхідно

включити його в інфраструктуру, організувати цей зв'язок, забезпечивши

опосредоване погашення векселю. Вперспективі слідує зняти з векселя цю

функцію, передавши її варранту.

Труднощі: ті же, що і в випадку розрахункового сегменту.

4. Г, Т- В -Г(«податковий»). Вексель також купується або охоче

приймається за продукцію і використовується в зарахуванні по місцевим

податкам.

Стисла характеристика:

Функція: податкового звільнення.

Векселедавець: місцеві адміністрації, уповноважені банки.

Векселедержатель: підприємство.

Векселеотримувач: платник податків.

Особливості: сегмент гранично локалізован. По величині можна

порівняти грошово-товарним сегментом.

Зв'язки: формуються з розрахункового сегменту за рахунок векселів

адміністрацій.

Труднощі: в чинність що виникає нерідко фінансової некомпетентності і

необязательности місцевих властей має місце завищений обсяг випуску

векселів цього сегменту, і, як слідство, «вексельна інфляція». Однак для

географічні розгалужених кооперацій і монополії можлива істотна економія на

місцевих податках.

Звичайно, якщо б всі державні інститути сумлінно і компетентно

виконували свої функції, в особливості, по забезпеченню вексельної

дисципліни, вимоги до інфраструктури були б мінімальні. Сучасні важкі для

господарювання умови обумовлюють пред'явлення підвищених вимог до

інфраструктури вексельного ринку.

Побудувати інфраструктуру з урахуванням специфіки вексельного ринку

означає:

— забезпечити потенційного векселеотримувача вичерпними відомостями

про те, що і на яких умовах він може отримати, набуваючи даний вексель;

— забезпечити векселеотримувача відповідним набором послуг;

— організувати загальнонаціональну базу даних про усих учасників

вексельних відносин;

— тощо.

Вдала побудова інфраструктури обігу є тією основою, що взмозі суттєво

підвищити ефективність діяльності всього ринку векселів, надати йому

цивілізованного вигляду.

Таким чином ми розглянули основні загальні питання щодо вексельного

обігу, розглянули види, типи, основні реквізити векселів, процес

“народження” векселю та основні риси інфраструктури вексельного ринку.

Більш детально ми розглянемо ці питання у наступній главі, враховуючи

специфіку обігу в Україні.

4. Вексельний обіг в Україні. Його особливості та перспективи розвидку

В останні роки проблеми вексельного обігу в Україні стали об”єктом

всебічної уваги. Однак, нажаль, це не призвело до прояснення ситуації в

сфері вексельного обігу.

На сьогоднішній день в Україні не існує єдиного впорядкованного

правового поля, щодо функціонування векселів.

В 1991 році, відповідно до ст. 7 Закону України “Про

правонаступницство України”, на території незалежної України діяла

Женевська конвенція №358 та прийняте Раднаркомом у 1937 році Положення про

переказний та простий векселі.

Верховна Рада України Постановою від 17 червня 1992 року №2470-ХІІ

встановила, що вексельний обіг в Україні здійснюється відповідно до

Женевської конвенції 1930 року, внаслідок чого дію постанови Раднаркому від

1937 року на території України скасовано.

До речі, у цій постанові не було визначено, яка саме з трьох

Женевських конвенцій (№358,359 чи 360) діє на території України, відтак не

було зроблено офіційного перекладу текстів означених Конвенцій на державну

мову і не було ратифіковано ні одніє з цих Конвенцій.

З прийняттям 28 червня 1996 року Конституції України вступила в дію

стаття 9 Конституції, яка передбачає, що міжнародні договори, згоду на які

дала Верховна Рада України, є частиною національного законодавства.

Постанову Верховної Ради України від 17 червня 1992 року не можна вважати

згодою, оскільки Законом України "Про міжнародні договори України" був

встановлений інший порядок ратифікації міжнародних договорів.

Враховуючи, що ніякого міжнародного акту Україна не ухвалювала, можна

зробити висновок, що Женевська конвенція 1930 року, як і міжнародні

договори, нині на території України не діє.

На сьогоднішній день, основним документом, який регулює вексельний

обіг в Україні, є Закон "Про цінні папери і фондову біржу", стаття 21

якого передбачає, що "порядок випуску та обігу векселів визначається

відповідними нормативними документами Кабінету Міністрів України".

Постанова Кабінету Міністрів України та Національного банку України

від 10 вересня 1992 року №528 "Про затвердження Правил виготовлення і

використання вексельних бланків" встановлює, що "використовувати векселі, а

також виступати векселедавцями, акцептантами, індосантами і авалістами

можуть тільки юридичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, що

визначаються такими відповідно до чинного законодавства України". В той же

час Постанова Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 1997 року №1154

зазначає, що Міністерство фінансів разом з обласними державними

адміністраціями повинно забезпечити впровадження в обіг векселів місцевих

державних адміністрацій, що суперечить постанові №528. Аналогічні

суперечності існують у Постановах Кабінету Міністрів України №1440 від 15

вересня 1998 року та №1978 від 15 грудня 1998 року. Отже, необхідно

підготувати узгоджений між міністерствами та Національним банком України

проект змін та доповнень до постанови №528, який би усунув суперечності в

означених нормативних актах.

Виникають розбіжності в усвідомленні різними органами влади самої суті

векселя. В законі України "Про оподаткування прибутку підприємств"

зазначається, що "товари - це матеріальні та нематеріальні активи, а також

цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім

операцій з їх випуску (емісії) та погашення". Тобто, тільки при двох

операціях — випуск та погашення — вексель не є товаром при оподаткуванні, у

всіх інших випадках вексель виступає як товар. Згаданим законом також

визначається, що "бартер (товарний обмін) - господарська операція, яка

передбачає проведення розрахунків за товари (роботи. послуги) у будь-якій

формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення

взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування

коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт,

послуг)" Таким чином, це дає право податковій адміністрації відносити

операції передавання векселів в оплату за товар до бартерних.

Питання про товарний характер векселя також випливає з норм

українського законодавства. В відповідності з Постановою Кабінета Міністрів

України і Національного Банку України "Про затвердження Правив виготовлення

і використання вексельних бланков от 10 вересня 1992 року №528 "вексель

може видаватися тільки для оплати поставленої продукції, виконаних робіт і

наданих послуг, окрім векселів Минфина, Національного банку і комерційних

банків України". Іншими словам, вексель може бути виписан тільки після

факту поставки товару (товарний характер векселя).

В законодавстві України можна виділити п'ять обмежень на

векселездатність учасників вексельного обігу:

1. Згідно до постанови Кабміну і Нацбанка України "Про затвердження

Правил виготовлення і використання вексельних бланків" "використовувати

векселя, а також виступати векселедавцями, акцептантами, індосантами і

авалистами можуть тільки юридичні особи - суб'єкти підприємницької

діяльності, що є такими згідно діючому законодавству України".

2. Сфера Обігу векселів, що емітувалися резидентами України

обмежується територією України, т.б. видача і індосамент векселя за межі

України не допускаються.

3. Існує ряд обмежень векселездатності банків, що регламентуються

актами законодавства в банківській сфері. Так, банк може емітувати векселі

тільки в тому випадку, якщо має 14 ліцензію. А з 27 жовтня 1998 року

введений особливий режим видачі поручительства філіалам. Центральне

відділення банку, у якого є всі необхідні ліцензії, не може передавати

право провадити операції по 14 ліцензії своїм відділенням і філіалам. Це

стосується і права підпису (авалювания векселя).

4. Указом Президента України "Про інвестиційні фонди і інвестиційні

компанії від 19 лютого 1994 року №55/94 (ст. 17) встановлена заборона на

випуск векселів інвестиційними фондами і компаніями.

5. Банки, випускаючи векселі, повинні резервувати певну суму засобів.

6. Неприпустимий індосамент від одного структурного підрозділу

компанії до іншого.

Таким чином, в результаті невизначенності в законодавстві України

існує ряд проблем та обмежень щодо обігу векселів на теріторії України. Так

суттєво обмежена кількість операцій, що можуть обслуговуватись векселями

(наприклад, для видачі векселю обов”язковий факт поставки продукції або

надання послуг), а також значно обмежена кількість суб”єктів, що можуть

приймати участь в операціях з векселями.

Також необхідно зазначити, що на сучасному етапі існує суттєва

проблема щодо організації інфраструктури вексельного обігу та

забеспеченності учасників вексельних відносин якісною інформацією. Як

зазначалося вище, це означає:

- надання усим учасникам вичерпних відомостей про те, що і яким

чином вони можуть отримати, вступаючи у відносини по даному векселю;

- впровадження на ринок вичерпного набору послуг (консультації,

регестрація та перевірка, зберігання та бездокументарний обіг, продаж,

інкасація, погашення тощо);

- організація єдиної національної бази даних щодо учасників

вексельного обігу (фінансовий стан, чи були відмови у виплаті тощо).

Зазначимо, що ОВЗ передбачена спрощена процедура впровадження справ

щодо стягнення заборгованності по векселях. На Україні такий порядок не

застосовується, порушення справ відбувається відповідно до встановленних

Цивільним кодексом норм. Таким чином, встановлюється значна перешкода

ефективному вексельному обігу, та зменшується ліквідність векселю як

інструменту.

Отже, основним фактором, який стримує розвиток вексельного обігу є

невпорядкованість національного законодавства, а тому основним напрямком до

покращення існуючої ситуації є прийняття Закона України “Про вексель”.

Потрібно, щоб цей закон став своєрідною "вексельною конституцією", тобто

таким законом, у якому б містилося якомога більше норм прямої дії і не було

тлумачень або додаткових положень, що суперечать Однаковому закону і

Цивільному кодексу України.

Закон не працюватиме, якщо не створити відповідного підзаконного

(нормативного) правового поля. Це завдання і для законодавчої, і для

виконавчої влади.

Від Верховної Ради України очікуються насамперед такі рішення:

прийняття Закону України "Про вексельний обіг в Україні" і приведення

законів України у відповідність із вказаним законом, передусім узгодження

із Цивільним кодексом та встановлення додаткових норм, які б сприяли

налагодженню вексельного обігу, зокрема:

І) внесення до Закону України "Про податок на додану вартість" змін,

які б звільнили банківські установи від зобов'язань щодо податку на додану

вартість за тими операціями з векселями, які виконуються через банківські

установи і безпосередньо пов'язані з виконанням банками своїх функцій

(визначених банківською ліцензією), наприклад, за операціями з інкасації

боргових зобов'язань (векселів, чеків тощо);

2) внесення змін до Арбітражного процесуального кодексу України, якими

передбачалися:

а) належність векселів до категорії документів, за якими дозволяється

подавати позови у порядку спрощеного судочинства без права відповідача

вимагати перенесення справи щодо опротестованого векселя на розгляд у

загальному порядку до прийняття відповідного рішення;

б) можливість забезпечення вексельного позову арештом майна

відповідача (за постановою суду), якщо останній не може заперечити

позивачеві по суті справи (стосовно підробки свого підпису, сплати

вексельного боргу, своєї неспроможності укладати вексельні договори тощо);

в) попереднє виконання судового рішення, тобто не чекаючи, коли

закінчиться термін можливого оскарження або можливого розгляду справи у

касаційній інстанції;

г) розгляд вексельного позову в суді навіть за відсутності

відповідача;

г) віднесення векселів до категорії документів, які мають переваги в

конкурсному процесі (інакше кажучи, опротестовані векселі, а також векселі,

щодо яких встановлено, що вони видані за валюту, товари, послуги, роботи,

гроші тощо, належали б до документів, борги за якими погашаються в першу

чергу порівняно з іншими зобов'язаннями боржника);

д) зменшення державного мита за вексельний позов до одного відсотка;

е) внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне

мито щодо:

• зменшення державного мита за передачу векселів новому власнику

(купівлю-продаж векселів) до розміру 0,01 відсотка від суми угоди;

• порядку оплати вексельного гербового збору.

Ці операції виконують переважно банківські установи, забезпечуючи їх

якісне проведення і зниження фінансових та операційних ризиків клієнтів.

вого збору і переліку випадків, за яких він не сплачується.

Міністерство закордонних справ України разом із Міністерством юстиції

та Державною комісією із цінних паперів І фондового ринку мали б зробити

офіційний переклад Конвенцій №№ 358 — 360 (із додатками).

Від Національного банку України очікується:

1. Визначення установ, які мають розглядатися як вексельні

розрахункові палати, подання відповідного законопроекту до Верховної Ради

України.

2. Розробка нової редакції Положення про порядок проведення

банківськими установами операцій із векселями.

3. Визначення порядку розрахунку звичайної процентної ставки

відповідно до Закону України "Про вексельний обіг в Україні" і внесення

доповнень до Положення про визначення звичайної процентної ставки за

депозит, затвердженого постановою Правління НБУ №247 від 23.07.1997р.

Національний банк України разом із Державною комісією із цінних

паперів і фондового ринку мали б розробити:

1. Положення про умови випуску, обігу і погашення фінансових векселів.

2.Порядок виготовлення, обліку і використання вексельного паперу

(вексельних бланків).

3. Порядок передачі векселів за межі України та одержання їх з-поза

меж України (в рамках торговельного і неторговельного оборотів).

Міністерству юстиції України слід внести зміни до порядку вчинення

нотаріусами протестів векселів (дати визначення самого поняття протесту,

передбачити його юридичні наслідки, види протесту, умови і правила, за

якими здійснюються протести векселів), а також розпочати створення банку

даних про осіб, проти яких учинені протести. Інформація з банку даних

повинна регулярно передаватися у ДКЦПФ та НБУ для подальшого використання

зацікавленими особами.

Таким чином, існує нагальна потреба, по-перше, приєднатися до

Женівських вексельних конвенцій, по-друге, прийняти пакет нормативних актів

з питань вексельного обігу в Україні, виходячи з положень Одноманітного

закону, по-третє, сприяти розширенню та вдосконаленню інфраструктури

вексельного обігу, по-четверте, спостити порядок стягнення вексельної

заборгованості.

На нашу думку заходи по вирішенню проблем саме за такими напрямками

дадуть змогу впорядкувати вексельний обіг, а отже й підвищити ефективність

вексельного ринку, і , таким чином, вирішити значний обсяг питань, що

стоять сьогодні перед національною економікою.

Висновки

Таким чином, вексель – це спецефічний інструмент, що має в своїй

основі двояку природу. З одного боку, вексель є виконавчим документом, що

регулює відносини з приводу нічим не обумовленного зобов’язання однієї

особи заплатити певну суму, в певний час, у певному місті іншій особі. З

іншого, універсальність векселю перетворила його на цінний папір найвищого

класу, що за сучасних умов робить його одним з найліквідніших інструментів

на фондовому ринку.

Така двояка природа обумовила спецефічні особливості обігу векселів.

Адже, як виконавчий документ вексель повинен мати свою нормативну базу

функціонування, проте, як цінний папер вексель попадає під усі існуючі

вимоги до операцій із цінними паперами, що інколи суттєво заплутує ситуацію

навколо векселю.

Тому, у першій главі ми намагались представити вексель таким, яким він

був в процесі свого історичного розвидку: від договору купівлі з

відстрочкою платежу, до того чим він став у системі Женевських конвенцій та

ОВЗ, коли остаточно сформувалася сучасна суть векселю.

Друга глава нашої роботи була присвячена векселю та вексельному обігу

таким, якими вони мають бути. Ми розглянули види векселів, їх типи,

основні реквізити, що мають обов’язково бути присутніми у векселі, ми

розглянули типовий приклад оформлення векселю. Досліджуючи обіг, ми

спробували представити спрощену схему обороту простого та переказного

векселя, та навели декілько прикладів такого обороту. Також було визначено

основні операції з векселями, і , нарешті, було описано інфраструктуру

вексельного обігу.

Заключна частина була присвячена тому яким є насправді вексель у

сучасних умовах.. Було визначено національні особливості обігу, до яких

можна віднести дуже швидкий темп росту ринку, виникнення відносин

здебільшого не за класичних об’єктивних умов, дуже широка різноманітність

використання векселя. Також пргоблеми, серед яких ми би виокремили хаотичну

невпорядкованість національного законодавства, товарний характер векселю,

досить слабко розвинену інфраструктуру, неможливість спрощенного

судочинства у справах про відмову в оплаті векселю. У відповідності з цим

було розроблено ряд заходів по впорядкуванню вексельного обігу конкретно

для кожного з інститутів влади.

Таким чином, ми розглянули основні питання щодо вексельного обігу,

проблем та перспектив його розвидку.

ЛІТЕРАТУРА:

1. А.В.Макеев «Вексель. Практическое пособие по применению.» // М:1997

2. Ю.Н.Мороз “ Вексельное дело ” // Киев 1999.

3. Бізнес №15//98 « Секрети векселя».

4. Бізнес №15//98 «Вексель. Пропозиції практиків».

5. Вісник НБУ «Становлення вексельного обігу на Україні».

6. Постанова ВР України « Вексель в господарчому обороті України»

7. Ринок капіталу № 3//99 «Вексель : правове забеспечення, національні

особливості, практика примінення».

8 Ринок капіталу № 7//99 «Націольні особливості вексельного обігу на

Україні»

9. Ринок капіталу № 7//99 «Вексель на Україні».

10. Ринок капіталу № 7//99 «Державне регулювання вексельного обігу».

11. Ринок капіталу № 4//99 «Операції з векселем».

12. ЦП України №10 //99 «Вексельний обіг в Україні».

13. Фондовий ринрк №43//99 «Вексель – нові можливості».

14. Фондовий ринрк №7//99 «Вексель як дзеркало української економіки».

15. Фінансові ризики №3//99 « Деякі особливості обігу векселей».

-----------------------

Сплатити наказу

“Товариства “Васильєв і К”

П”ятдесят тисяч гривень

Товаритсво Товариство

“Гончаренко і К” “Ткачьов і К”

Київ Санкт - Петербург

“Васильев і К” в Київі (ремітент)

“Гончаренко і К” в Київі

(трассат)

“Ткачев і К”

в Сант-Петербурге

(трассант)

Сплатити наказу

Московського підприємця Івана Павловича Петрова

Десять тисяч гривень

Київський банк

Московський

міжнародний банк

В день покупки векселя

вексель

гроші

вексель

гроші

В день терміна векселя

Повідомлення про прийняття

повідомлення про видачу

Московський міжнародний банк (трассант)

Київський банк (трассат)

Петров

(ремітент)

Ми заплатимо

Харьківській книготоргівельній базі

Дві тисячі гривень

Київський книготоргівельний магазин

Київ

Страницы: 1, 2, 3


Новости

Быстрый поиск

Группа вКонтакте: новости

Пока нет

Новости в Twitter и Facebook

  бесплатно рефераты скачать              бесплатно рефераты скачать

Новости

бесплатно рефераты скачать

© 2010.