бесплатно рефераты скачать
  RSS    

Меню

Быстрый поиск

бесплатно рефераты скачать

бесплатно рефераты скачатьКурсовая работа: Організація процесу оцінювання та методи контролю якості продукції на базі ДП "Лужанський експериментальний завод"

Курсовая работа: Організація процесу оцінювання та методи контролю якості продукції на базі ДП "Лужанський експериментальний завод"

Міністерство освіти науки України

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Кафедра економіки підприємства

Курсова робота

Організація процесу оцінювання та методи контролю якості продукції на базі ДП “Лужанський експериментальний завод”

студента 4-го курсу

групи 431

економічного факультету

МАТЕЙЧУКА В. І.

Науковий керівник

канд. екон. наук, доцент

КОБЕЛЯ З.І.

Чернівц 2009


Вступ

Актуальність теми дослідження. В умовах розвитку міжнародної торгівлі і споріднених їй видів діяльності, усіх окремих підприємств та галузей економіки на зовнішньому і внутрішньому ринках повністю залежить від того, наскільки їх продукція або послуги відповідають стандартам якості. Тому я вважаю що проблема забезпечення і підвищення якості продукц актуальна для всіх країн і підприємств. Від її вирішення в значній мір залежить успіх і ефективність національної економіки. При цьому необхідно враховувати те, що підвищення якості продукції – задача довгострокова безперервна. Рівень якості продукції не може бути постійною величиною. Вироби залишаються технічно прогресивними, зручними, красивими, модними до тих пір, доки їм на зміну не прийдуть нові, ще більш досконалі, що обумовлено науково-технічним прогресом в науці і техніці. Але на кожному часовому етап якість продукції повинна бути оптимальною, тобто такою, що максимально задовольняє потреби споживачів при відносно мінімальних затратах на досягнення.

З розвитком науково технічного прогресу проблема якості не спрощується, а, навпаки, стає складнішою. Тому вирішувати традиційними методами, тобто лише шляхом контролю якості готової продукції, практично неможливо. Повинен бути комплексний, системний підхід, реалізація якого можлива лише в рамках системи управління якістю. Відомий американський спеціаліст Едвард Демінг ще в 1950 р. Писав, що на 85% вирішення проблеми якості залежить не від людей, а від системи управління якістю.

Значну роль в підвищенні якості продукц відіграють стандарти, які є організаційно-технічною основою систем якості. На перших порах мала місце практика внесення в контракти вимог до систем якості, що доповнювали вимоги до продукції, а також до перевірки систем якості на підприємстві у виробника. Для регулювання процесу перевірки систем якості в ряді країн (США, Канада, Великобританія та інших) були створені національн стандарти, що встановлюють вимоги до систем якості, а в 1987 р. Міжнародною організацією із стандартизації ISO були розроблені і впроваджені міжнародн стандарти серії 9000, доповнені в подальшому стандартами 10000, як сконцентрували досвід управління якістю, нагромаджений в різних країнах, і в багатьох із них були впроваджені як національні.

В останні десятиліття одним із важливих механізмів гарантії якості стала сертифікація, яка переросла в норму торгових відносин будь-якого рівня. Якщо на ранніх етапах появи і розвитку сертифікац в її проведенні був зацікавлений головним чином виробник (з метою одержання гарантій відповідності певних характеристик виробів) і споживач, то зараз до вирішення задач сертифікації залучені громадські і приватні виробники, споживачі та науково-технічні організації, уряди більшості країн і навіть міжурядові організації. При цьому сертифікація з продукції поширилась на системи якості.

Зараз виготовляється багато продукції яка б могла стати конкурентноспроможною на світовому ринку, але їй не вистача забезпечення якості. Це може бути обумовлено тим, що підприємці не знають як досягти більш високої якості без великих витрат, або допускаються деяких помилок при забезпеченні якості своєї продукції.

Метою курсової роботи є аналіз процесів оцінювання та методів контролю якості продукції, а також обґрунтування тенденцій їх розвитку відповідно до сучасних умов господарювання.

Завданнями, які ставляться метою курсово :

Оцінка та методи контролю якості продукції

З’ясування тенденцій та перспектив покращення контролю якості продукції

Аналіз та складання висновків

Об'єктом дослідження курсової роботи теоретичні засади економічного розвитку ДП “Лужанський експериментальний завод”.

Предмет дослідження – виробнича нфраструктура підприємства.

Методологічну основу дослідження складають сукупність методів, прийомів і принципів наукового пізнання. Теоретичну основу дослідження становлять наукові праці, підручники, навчальні посібники вітчизняних та зарубіжних фахівців, що стосуються теоретичних та практичних аспектів виробничої інфраструктури виробничого підприємства.


Розділ 1. Теоретичні основи контролю якост та процес оцінювання продукції

1.1 Сутність процесу оцінювання якост продукції та фактори, що її обумовлюють

Якість – як економічна категорія, відбива сукупність властивостей продукції, що зумовлюють ступінь її придатност задовольняти потреби людини відповідно до свого призначення.

В умовах ринкових відносин якість забезпечується і гарантується підприємством. А якщо вона не забезпечується і не гарантується – підприємство гине: автоматично забезпечує це той же ринок, але нормальний ринок, із збалансованим попитом і пропозицією. В 60-70-і роки вважали, що для успіху виробника достатньо, щоб продукції було багато і вона була дешевою. В 80-і роки стало очевидним, що виникла конкуренція не цін, а якості: 80% покупців приймали рішення про покупку, звертаючи увагу в першу чергу на якість продукції. Таким чином, конкурентоспроможною могла стати лише продукція, яка мала, при інших рівних умовах, меншу виробничу собівартість вищу якість.

В 1982 р. в США була видана книга Едварда Демінга “Якість, продуктивність, конкурентоспроможність”, в якій автор виклав свою концепцію постійного підвищення якості у вигляді 14 відомих постулатів.

Зараз весь світ працює над проблемою забезпечення якості. Методичною її основою є так звана “петля якості”.

На якість продукції впливає значна кількість факторів, які діють як самостійно, так і в взаємозв’язку між собою, як на окремих етапах життєвого циклу продукції, так і на кількох. Всі фактори можна об’єднати в 4 групи:

технічні

організаційні

економічні

суб’єктивні

До технічних факторів належать: конструкція, схема послідовного зв’язку елементів, система резервування, схемн вирішення, технологія виготовлення, засоби технічного обслуговування і ремонту, технічний рівень бази проектування, виготовлення, експлуатації та інші.

До організаційних факторів належать: розподіл праці і спеціалізація, форми організації виробничих процесів, ритмічність виробництва, форми і методи контролю, порядок пред’явлення і здач продукції, форми і способи транспортування, зберігання, експлуатац (споживання), технічного обслуговування, ремонту та інші.

Організаційним факторам, на жаль, ще не проділяється стільки уваги, скільки технічним, тому дуже часто добре спроектовані і виготовленні вироби в результаті поганої організац виробництва, транспортування, експлуатації і ремонту достроково втрачають свою високу якість.

До економічних факторів належать: ціна, собівартість, форми і рівень зарплати, рівень затрат на технічне обслуговування ремонт, ступінь підвищення продуктивності суспільної праці та інше.

Економічні фактори особливо важливі при переході до ринкової економіки. Їм одночасно властиві контрольно-аналітичн стимулюючі властивості. До перших відносять такі, що дозволяють виміряти: затрати праці, засобів, матеріалів на досягнення і забезпечення певного рівня якості виробів. Дія стимулюючих факторів приводить як до підвищення рівня якості, так і до його зниження. Найбільш стимулюючим фактором є ціна і зарплата. Правильно організоване ціноутворення стимулює підвищення якості. При цьому ціна повинна покривати всі витрати підприємства на заходи по підвищенню якост забезпечувати необхідний рівень рентабельності. В той же час вироби з більш високою ціною повинні бути високої якості.

В забезпеченні якості значну роль відігра людина з її професійною підготовкою, фізіологічними і емоціональними особливостями, тобто мова йде про суб’єктивні фактори, які по-різному впливають на розглянуті вище фактори. Від професійної підготовки людей, які зайнят проектуванням, виготовленням і експлуатацією виробів, залежить рівень використання технічних факторів. Але якщо в процесі функціонування технічних факторів роль суб’єктивних слабшає, тому що на цій стадії процес проходить з використанням сучасної техніки і технології, яка максимально звільня технологічний процес від участі людини, то в організаційних факторах суб’єктивний елемент відіграє вже значну роль, особливо коли мова заходить про способи і форми експлуатації і форми виробів.

Наскільки важливі суб’єктивні фактори, свідчить поширена серед виробників думка про економічну вигідність підвищення якості. Якість розглядається при цьому як соціально бажана мета, але її вплив на підвищення рентабельності вважається мінімальним. Пояснюється це недостатньою обізнаністю виробників, які допускаються таких помилок.

1.2 Показники і методи контролю оцінки якості продукції

Поряд з якістю існує поняття технічного рівня певних видів продукції. Технічний рівень виробів за змістом вужче їх якості, оскільки охоплює сукупність лише техніко-експлуатаційних характеристик. Його показники встановлюються при проектуванні (розробці) переважно нових знарядь праці (машин, устаткування, приладів, транспортних засобів тощо) знаходять відображення у спеціальних картах технічного рівня, як використовують при вивченні ринку і визначенні попиту на нові товари, складанн бізнес-планів, рекламних матеріалів тощо.

Об’єктивна необхідність забезпечення належної якості у процесі проектування, виготовлення і використання нових виробів ініціює застосування у виробничо-господарський діяльності підприємств певної системи показників, що дозволяє визначити і контролювати рівень якост усіх видів продукції (мал. 1).

Рівень якості – це кількісна характеристики міри придатності того або іншого виду продукції для задоволення конкретного попиту на неї у порівнянні з відповідними базовими показниками за фіксованих умов споживання. Оцінка якості продукції передбачає визначення абсолютного, відносного, перспективного і оптимального її рівня.

Абсолютний рівень якості того чи іншого вибору знаходять шляхом обчислення вибраних для його обчислення показників без х порівняння з відповідними показниками аналогічних виробів. Визначення абсолютного рівня якості є недостатнім, оскільки самі по собі абсолютн значення вимірників якості не відображають ступінь його відповідності сучасним вимогам. Тому поряд з цим визначають відносний рівень якості окремих видів вироблюваної (проектованої) продукції, порівнюючи її показники з абсолютними показниками якості кращих аналогічних вітчизняних та зарубіжних зразків виробів.

Методи кількісної оцінки якості продукц вивчає спеціальна наука – кваліметрія.

Кількісне значення показників якост продукції визначають залежно від способу отримання інформації наступними методами:

вимірювальний, передбачає використання нформації, яку отримують за допомогою технічних засобів вимірювання (інструментів або приладів);

реєстраційний, базується на інформації, яку отримують шляхом реєстрації та підрахунку числа певних подій (наприклад, відмов або пошкоджень при випробуваннях). Ним можуть визначатися, зокрема, показники безвідмовності, технологічності, ремонтопридатності, патентно-правові тощо;

розрахунковий, ґрунтується на застосуванн спеціальних математичних моделей та/або статистичних залежностей показників якості продукції, при цьому значення якості продукції визначають з використанням правил математичної статистики, тому його також називають статистичним;

органолептичний, ґрунтується на аналіз сприйняття людських органів відчуття: зору, слуху, нюхання, смаку, дотику;

соціологічний, здійснюється на основі збору та аналізу думки фактичних або можливих споживачів про продукцію шляхом усних опитувань, анкетування тощо;

експериментальний (традиційний), базується на застосуванні технічних засобів і дає можливість найоб’єктивніше оцінити якість продукції;

експертний (для «невимірювальних» показників), реалізується на основі рішення, що приймається фахівцями-експертами (наприклад, товарознавцями, дегустаторами, дизайнерами тощо).

Показники якості продукції, що визначені за допомогою вище поданих методів можуть бути репрезентовані трьома способами:

розмірний, репрезентує показники якост продукції у певній фізичній розмірності (напр., м/сек.; кВт.год./грн. тощо). Показники, що відображені у грошових одиницях відносять до економічних. За їх допомогою можна кількісно охарактеризувати найрізноманітніші властивост продукції (напр., технологічність, ремонтопридатність, транспортабельність тощо). Показники, розмірність яких відображається одночасно у грошових та натуральних одиницях виміру називають техніко-економічними.

безрозмірний, передбачає відображення показників якості у відсотках або частках одиниці. До числа показників відображених даним способом відносяться: показники стандартизації та уніфікації; патентно-правові; відсоток корисної компоненти в продукції тощо.

бальний, ґрунтується на використанн умовної системи розмірності у балах і, як правило, при органолептичному метод визначення показників якості продукції.

Для визначення рівня якості виготовлюваних або освоюваних виробництвом нових виробів застосовують ряд методів:

об'єктивний та органолептичний використовують для визначення абсолютного рівня якості;

диференційований та комплексний – для відносного рівня якості окремих видів продукції.

Об'єктивний метод означає оцінку рівня якості продукції за допомогою стендових випробувань та приборних вимірювань, лабораторного аналізу. Такий метод є найбільш вірогідним і застосовується для вимірювання абсолютного рівня якості засобів виробництва та деяких властивостей споживчих товарів. Зокрема його використовують для визначення більшост техніко-експлуатаційних показників:

засобів праці – продуктивність, потужність, точність обробки матеріалів;

предметів праці – вміст матеріалу у руді, міцність фарбування тканини.

споживчих товарів – еластичність та вологостійкість взуття, вміст цукру або жиру у харчових продуктах.

Органолептичний метод ґрунтується на наслідках аналізу сприймання органами почуттів людини (зором, слухом, смаком, нюхом, дотиком) без застосування технічних, вимірювальних та реєстраційних засобів. При цьому методі застосовують балову систему оцінки показників якості, виходячи з визначеного переліку ознак (властивостей), як найповніше охоплюють основні якісні характеристики виробу. Кожній оцінці (відмінно, добре, задовільно, погано) надають певну кількість балів (напр., відповідно 5, 4, 3, 0).

Диференційований метод оцінки рівня якост передбачає порівняння одиничних виробів з відповідними показниками виробів-еталонів або ж базовими показниками стандартів (технічних умов).

Оцінка рівня якості цим методом зводиться до обчислення значень відносних показників, які за абсолютною величиною менше одиниці (при зіставленні з еталонними показниками), повинні бути більшими або дорівнювати одиниці (при порівнянні з вимогами стандартів чи технічних умов), тобто показник якості продукції, що оцінюється, наприклад – Р1 зіставляється з базовим Р1 баз, Р2 – з Р2 баз, ..., Рn – з Рn баз (n – число показників якості, що порівнюються).

При цьому для кожного з показників розраховується відносні показники якості продукції, що оцінюються за формулою:

Кі = Рі ¸ Р баз., (4.4)

або

Кі = Рі баз. ¸ Рі , де(4.5)

Рі – числове значення і-го показника якост продукції, що оцінюється;

Рі баз. – числове значення і-го показника якості базового показника.

Формула (4.4) використовується, коли збільшенню абсолютного значення показника якості відповідає покращення якост продукції. За цією формулою необхідно обрахувати відносний показник якості для потужності, терміну служби, продуктивності, коефіцієнта корисної дії тощо.

За формулою (4.5) відносний показник якост визначається тоді, коли збільшення абсолютного значення показника відповіда погіршенню якості продукції. За цією формулою визначають відносний показник для: собівартості; витрат матеріалів, палива, енергії; трудомісткості, оскільки в цих випадках покращення якості визначається зменшенням абсолютного значення одиничного показника.

При розгляді оцінок рівня якості продукц можуть виникнути наступні випадки:

Усі відносні показники > 1.

Усі відносні показники < 1.

Усі відносні показники = 1.

Частина відносних показників > 1, а решта = 1.

Частина відносних показників < 1, а решта = 1.

Частина відносних показників ³ 1, а решта < 1.

Для першого, третього та четвертого випадків однозначно можна стверджувати – рівень якості продукції, що оцінюється, не є нижчим за базовий, а для другого та п’ятого випадків – нижчий за базовий.

Для шостого випадку необхідно усі показники поділити за значимістю на дві групи. До першої групи слід включити показники, що визначають найсуттєвіші властивості продукції, а до другої – другорядні. Якщо всі відносні показники першої групи ³ 1, а в другій більша частина показників також не < 1, то можна стверджувати, що рівень якост продукції, що оцінюється не є нижчим від базового. У протилежному випадку оцінку рівня слід провести у якийсь інший спосіб з використанням комплексного методу оцінки рівня якості продукції. Наприклад для порівняння можна використати комплексні або узагальнюючі показники якості продукції:

К = Qоц. ¸ Qбаз, де(4.6)


Qоц. – узагальнюючий показник якост продукції, що оцінюється;

Qбаз. – узагальнюючий показник якості, прийнятий за базу.

Комплексний метод полягає у визначенн узагальнюючого показника рівня якості оцінюваного виробу. Одним із варіантів комплексної оцінки якості може слугувати інтегральний показник, який обчислюється шляхом зіставлення корисного ефекту від споживання (експлуатації) певного виробу і загальної величини, витрат на його створення і використання. В окремих випадках для комплексної оцінки якості застосовують середньозважену арифметичну величину з використанням при її обчисленні коефіцієнтів вагомост усіх розрахункових показників.

Вся складність комплексної оцінки полягає у об’єктивному знаходженні узагальнюючого показника. Зазвичай за узагальнюючий показник приймається один з головних показників призначення продукції. Такими можуть бути, наприклад, продуктивність обладнання, собівартість одиниц продукції, ресурс роботи та ін.

Диференційований та комплексний методи оцінки рівня якості продукції не завжди вирішують поставлені завдання. При оцінці складної продукції, яка має широку номенклатуру показників якості, за допомогою диференційованого методу практично неможливо зробити конкретний висновок, а використання тільки одного комплексного методу не дозволя об’єктивно врахувати всі значимі властивості оцінюваної продукції. В таких випадках для оцінки рівня якості продукції використовують одиничні та комплексні показники якості, одночасно використовуючи і комплексний, диференційований методи, тобто оцінку здійснюють змішаним методом.

Для оцінки рівня якості продукц створюється експертна комісія, яка складається з дослідників, технологи, конструктори, дизайнери, товарознавці та інші. Для оцінки технічного рівня та якості продукції при визначенні потреби в розробці та поданні її на виробництво, при модернізації продукції, що випускається, та знятті її з виробництва або експлуатації застосовується карта технічного рівня та якост продукції.

Страницы: 1, 2, 3


Новости

Быстрый поиск

Группа вКонтакте: новости

Пока нет

Новости в Twitter и Facebook

  бесплатно рефераты скачать              бесплатно рефераты скачать

Новости

бесплатно рефераты скачать

© 2010.