бесплатно рефераты скачать
  RSS    

Меню

Быстрый поиск

бесплатно рефераты скачать

бесплатно рефераты скачатьДиплом: Ринок цінних паперів

йього з основним є можливість спостеригати наскільки швидше ( чи повільніше) у

торговців цінними паперами змінюються курси продажу по відношенню до курсів

купівлі.

Індекси “Комекс-Брок” та “ІСІФІР”

Індекс “Комекс-Брок” розраховується спеціалістами АО”Комекс-Брок” на основі цін

продажу за формулою:[41]

Ikb = {(Spi / n) / Vn} x KI , де

Pi – курс і-ї акції

N – кількість акцій і-ї корпорації

Vn – об’єм продажу

KI – коефіцієнт продажу

Інстітут стратегічних досліджень фондового ринку в м. Харкові розробив

методику розрахунку власного індексу для адекватної оцінки стану ринку цнних

паперів в Україні, враховуючи її специфічні умови. Індекс ІСІФІР побудован на

основі методики газети “Файненшл Таймс”. Він дає змогу отримувати більш

точний результат, який основан на використанні середньої геометричної,

врахоаує ризик, властивий кожному конкретному цінному паперу та робить правки

на інфляцію, а також відображає ситуацію на ринку. Емітенти, які відбираються

до індексу ІСІФІР відрізняються стабільною працею на фондовому ринку на

протязі не менш ніж півроку, регулярністю участі у торгах на біржі (емітент

не повинен пропускати на протязі місяця більше двох торгів підряд),

особливими умовами до сумарного об’єму виставленого капіталу, який не може

бути менше встановленої на поточний місяць величини (поріга виставленого

капіталу).

Index-Complex (Index-C).

Одним з основних методологічних моментів при розрахунку цього індексу було

формування вибірки-переліку індексів, значення яких розглядаються при аналізі

ринку.

Запропонована формула для розрахунку значення Index-С має вигляд:

Диплом: Ринок цінних паперів ,

де

0 - сума в базисному періоді;

1 - сума в поточному періоді;

Zcomp - сума значень індексів, що входять в комплекс:

Zcomp = PROV-50 + KAC-20(w) + index-sgu + WOOD-15

В основу розрахунку індексу покладено зміну значень індексів і,

відповідно, зміна капіталізації компаній, які ввійшли у вибірку індексів,

тобто стандартна методика капіталізаційних індексів не порушена. Сума значень

індексів вибірки в базисному періоді розраховується виходячи з базових

значень відповідних індексів:

PROV-50 -100 одиниць;

КАС-20(w) -1000 одиниць;

INDEX-SGU- 100 одиниць;

WOOD-15 - 1000 одиниць, таким чином 0(Zcomp)= 2200 одиниць.

Сума значень індексів вибірки в поточному періоді розраховується виходячи з

даних аналітичних розрахунків значень індексів, які входять в комплекс на

поточну дату.

Наприклад: розрахуємо значення Іndex-С на 12.03.2000 р.

На 12.03.2000 р.: PROV-50 = 370 одиниць;

КАС-20(w) = 2800 одиниць;

INDEX-SGU = 141,2 одиниць;

WOOD-15 = 2551 одиниця.

Диплом: Ринок цінних паперів

Це значення може служити базовим для Index-С.

Загальна тенденція змін значень Index-С буде порівнюватись із загальною

тенденцією збільшення чи зменшення кожного індексу, що входить в комплекс. У

випадку неадекватної ситуації на ринку, коли значення одного з індексів

знижуватиметься, а значення інших підвищуватиметься, тобто коли буде виникати

невідповідність зростання і спаду капіталізації різних емітентів -членів

вибірки, що зовсім не властиво нашому українському фондовому ринку, тоді

значення Index-С може залишатись незмінним протягом певного часу. Це буде

свідчити про дуже інертний тимчасовий розвиток ринку цінних паперів.

Також існують деякі обмеження в використанні індексів.

· Вони показують тільки кількісні зміни, тобто оцінюють

сумарну вартість складових, так щоб кожна зміна ціни була відображена в

правільній пропорції до цілого. Але вони не відображають якісних аспектів

, тобто не показують причин, які стоять за зміною цін.

· Однією з проблем використання індексів є те, що вони мають змогу

рухатися при мінімальному об’ємі товарообігу в один день, а на слідуючий день,

при суттєвому товарообізі, можуть продвинутися на ту ж суму. Але зміни цін

відображають загальний вплив попиту та пропозиції, але не його розмір. Це

означає, що хоча індекси і можуть визначити та регіструвати тенденції, вони не

говорять інвесторам про те, яка глибина цієї чи іншої тенденції.

· Ще один момент обмеженості індексу при використанні його в якості

орієнтиру полягіє в тому, що індекси не зберігають вартість утриманих сум

. Так, коли ціни акцій, що входять до індексу, надаються при умовах “виключая

дивіденд”, вартість дивіденда в ціні акції зникає із вартості, яка входить до

індексу. Це означає, що якщо в один день таких дивідендів є багато, індекс може

впасти, тоді як ціни, які ігнорують дивіденд, все ще підвищуються.

· Індекси потребують періодичні кориктування компонентів.

Щоб утримувати індекс на властивому йому високому рівні, необхідно постійно

(можливо кожні три місяці) виробляти структурні зміни його складових.

· Індексами можно маніпулювати.Оскільки індекси рухаються

при дуже невеликому об’ємі, не завдає великої праці здійснювати торгові

операції, які могли б принудити індекс рухатись в тому чи іншому напрямку в

залежності від цілей торговця.

2.2. Фондові кризи в ринковій економіці.

Недавні події, пов'язані з різким падінням цін на фондових ринках Азії,

вкотре довели необхідність дослідження криз і управління кризовими

коли­ваннями в економіці. Їх вивчення на фондових ринках світу є важливим для

прогнозування і пом'якшення перебігу ситуацій, а також для розробки

реко­мендацій інвесторам при здійсненні ними вкладень у цінні папери в таких

надзвичайних обставинах.

У літературі поки що немає єдиного погляду на фондові кризи як на економічне

явище. Поряд із розповсюдженим ставленням до криз як до нега­тивних явищ

існує й альтернативний погляд. Існує погляд, що вони зміцнюють інвестиційні

потоки, оскільки звільняють еко­номіку від нереальних інвестиційних проектів,

які поглинають вільні ресурси і сприяють виробництву непотрібних товарів, що

є характер­ним для безкризової економіки. Відсутність криз приз­водила б до

дисбалансу між зростанням фіктивного та реального капіталів, як це

спостерігалося під час останньої кризи в Південно-Східній Азії.

Що стосується дисбалансу між грошовою й товарною масою, то причиною сучасних

фінансових потрясінь є неконтрольованість руху загальної маси капіталу в

умовах вільного міжнародного руху капіталу, через що існує великий ризик

виникнення дисбалансу між грошима і товарами. Виходом із такої ситуації мають

стати обмеження на рух капіталу.

Окрім тенденцій до періодичних підвищень і знижень фондових індексів, що

мають місце як на цивілізованих фондових ринках, так і на тих, що

розви­ваються, існують ректифікаційні кризи, які характерні лише для

останніх. Їх виникнення нерідко спостерігається тільки один раз за всю

історію ринку. Під ректифікацією слід розуміти очищення ринку від значної

кількості дрібних брокерів та інвесторів, посилення позицій великих, а також

збільшення вкла­дів у значні інвестиційні інститути. Такі кризи майже не

впливають на середньо- та довгострокові перспективи ринку і є першою стадією

переходу до врівноваженішого стану, коли дія ринкових законів розширюється.

Для визначення періодів значних падінь цін на фондових ринках в історії

регіонів західна література використовує показник у вигляді відношення рівня

регіонального фондового індексу на момент ча­су і до максимального рівня

даного індексу до моменту часу t, що позна­чається як СМАХt.

У додатку № 14 показані значення СМАХ, за період із 1970 по 1997 роки для

трьох ринків: розвинутих країн, Латинської Америки й Азії, Як бачимо, у всіх

трьох регіонах спостерігались епізоди великих падінь цін протягом періоду,

який вивчається, при цьому падіння цін на ринках, що розвиваються

(Латин­ської Америки й Азії), були типово більшими, ніж на розвинутих ринках.

Так, протягом періоду, що аналізується, на розвинутих ринках спостерігалися

лише три епізоди падіння індексу цін більш ніж на 20% стосовно попередньо­го

історично максимального рівня, тоді як в Азії сталося шість таких епізодів, у

Латинській Америці — чотири. Крім того, падіння цін більш ніж на 35%

від­булося лише в одному випадку на розвинутих ринках (падіння на 39,9% у

ве­ресні 1974 року) і в шести випадках на ринках, що розвиваються.

Поняття, необхідні для аналізу фондових криз, визначаються таким чином:

· відносне падіння індексів — падіння стосовно їхнього історично

макси­мального рівня;

· обвал — відносне падіння регіонального індексу більш ніж на 20% для

розвинутих ринків і більш ніж на 35% для ринків, що розвиваються;

· початок кризи — місяць, коли індекс досяг свого історичного

максиму­му, який передує місяцеві початку обвального падіння цін;

· початок обвалу — місяць, коли індекс цін упав нижче від порогового

рівня (тобто 20% для розвинутих ринків і 35% для ринків, що розвиваються);

· найглибша точка падіння — місяць, коли індекс цін досяг

мінімально­го рівня під час кризи;

· відновлення — перший місяць після початку обвалу, коли індекс досяг

свого максимального рівня, який мав місце до обвалу.

Для уникнення подвійного врахування однієї і тієї ж кризи вважають

до­даткові обвальні падіння цін, які виникли у межах кризи, частиною цієї

кризи. Такий підхід до аналізу фондової кризи дає змогу ідентифікувати

дев'ять відомих фінансових криз, які мали місце на фондових ринках світу.

Шість криз із дев'яти були пов'язані зі змінами у глобальних умовах торгівлі:

перша криза в розвинутих країнах 1973 року і три кризи, що охопили три

регіони в 1980 і 1981 роках, були пов'язані з підвищенням цін на нафту; криза

1994 ро­ку в Латинській Америці й остання азіатська криза, що почалася 1996

року, були пов'язані з переоцінкою валют при режимах фіксації обмінних

курсів. Що ж до трьох останніх криз, то дві з них, 1987 року (одна у

розвинутих країнах, друга у країнах Латинської Америки), були пов'язані з

обвалом фон­дового ринку США; азіатська криза 1990 року стала результатом

кількох одно­часних політичних і економічних потрясінь.

Додаток № 15 містить додаткову інформацію про регіональні фондові кризи у

світі. Із трьох криз на розвинутих ринках від 1970 року кожна наступна була

менш тяжкою, ніж попередня. Тривалість криз на розвинутих ринках знизи­лася з

56 місяців (перша криза почалася в червні 1973 року) до 17 місяців (ос­тання

криза почалася в серпні 1987 року). Величина найнижчого падіння цін також

знизилася з майже 40% для першої кризи до 21,5% для останньої.

Дослідження криз, що розглядаються, на ринках Латинської Америки й Азії

починаючи з 1970 року дає змогу дійти висновку, що вони не мають оз­нак

зниження. Кризи на ринках, які розвиваються, мають багато спільного з першою

(найтяжчою) кризою розвинутих ринків 1973 року. Протягом біль­шості криз

ринків, що розвиваються, найнижча точка падіння досягається швидко, і падіння

цін при її досягненні мають велике значення. Крім того, періоди відновлення і

тривалості криз ринків, що розвиваються, чималі. На ринках, що розвиваються,

максимальне падіння цін становило майже 40% у чотирьох кризах із шести і

перевищило 60% протягом двох останніх.

Дані, наведені у додатку № 14 свідчать, що під час криз, які розглядаються,

обвалам курсів акцій (зниженню фондового індек­су) передує значне їх

підвищення. Середнє значення річних прибутків за три роки до криз сягало

майже 49%. Величина передкризового підвищення цін ти­пово більша для ринків,

що розвиваються, ніж для розвинутих ринків. Крім то­го, за кризового стану на

ринках, що розвиваються, середнє річне підвищення цін за три роки до криз

перевищило максимальне падіння цін — особливість, яка може бути пов'язана з

переоцінкою ринку. Ступінь попередньої переоцінки ринку пояснює наступні

обвали фондо­вого ринку США за період із 1926 по 1989 роки. Цікаво, що така

особливість не була характерною для останньої азіатської кризи, де річне

передкризове під­вищення цін становило третину максимального падіння цін під

час кризи.

В Україні перед різким падінням цін акцій у зв'язку з останньою кризою в Азії

також спостерігалося підвищення фондових індексів, яке почалось у дру­гому

кварталі 1997 року в результаті зростання цін на акції переважно під­приємств

хімічної, нафтогазової та металургійної промисловості. У третьому кварталі

1997 року підскочили ціни на акції підприємств енергетики більш як на 100% за

кілька місяців через їх недооцінку, що призвело до підвищення ко­тирувань

основної маси більш-менш ліквідних акцій. На кінець цього ж квар­талу, на

думку експертів, акції вже були переоцінені, що спричинило напри­кінці

вересня 1997 року падіння котирувань більшості ліквідних акцій.

Внаслідок кризи на світових фондових ринках іноземні інвестори почали

виводити свої капітали з країн із перехідною економікою. На це Національний

банк України відреагував обмеженнями на валютному ринку, а Міністерство

фі­нансів України — підвищенням дохідності облігацій внутрішньої державної

по­зики (ОВДП) більш як удвічі. На корпоративному ринку цінних паперів різке

підвищення дохідності ОВДП спричинило обвальне падіння курсу акцій. Фон­дові

індекси з кінця жовтня до кінця 1997 року знизилися більш як на 30%.

Для подальшого вивчення поведінки фондових індексів під час значних падінь

цін розглянемо додаток № 16, в якому показано відношення мінімально­го рівня

індексів за трирічний період до моменту часу і до рівня індексів на момент

часу t, що позначається в західній літературі як МІNСt, для вказаних вище

регіонів за період із 1970 по 1997 роки у порівнянні з попереднім трирічним

періодом. На ринках Латинської Амери­ки, що розвиваються, спостерігалося

підвищення цін майже на 400% у перед­кризовий період на початку 1980-х років.

На підставі цих спостережень напрошується висновок, що фондовим кри­зам

можуть систематично передувати епізоди значного підвищення цін. Для вивчення

питання про передбачуваність падіння з урахуванням підйомів, які їм

передують, розглянемо додаток № 17, на якому зображена кореляція між

вели­чинами МІNСt і СМАХ t+lag на момент часу t плюс певний лаговий період,

CMAX t+lag . Рисунок відображає розрахунок кореляції для лагового періоду

від —60 до +60 місяців.

Відповідно до цих розрахунків, коли лаг (lag) має від'ємне значення,

коре­ляція показує, чи привело підвищення цін до наступного зниження. Так,

при від'ємному значенні lag і позитивній кореляції ймовірно, що за значеннями

ін­дексів вище від середнього рівня сталося їх зниження нижче від середнього

рівня, тобто ціни мали протилежні щодо середнього рівня значення. Якщо

ко­реляція негативна за тих самих умов, ймовірно, що за високими рівнями

ін­дексів виникли ще більш високі, тобто ціни були позитивно автокорельовані.

У всіх трьох регіонах у міру зміни lag від —60 місяців до 0 кореляція

зни­жується з помірно позитивних до великих негативних значень. Це означає,

що за короткостроковий період (невеликі значення lag) ціни пози­тивно

автокорельовані.

Кілька епізодів значних підвищень цін спостерігалися в усіх регіонах, при

цьому величини зростання цін були більші на ринках, які розвиваються. Для

кожного регіону характерним є значно вище підняття цін порівняно із наступним

їх падінням. Це є свідченням того, що фондові індекси мають тенденцію до

підвищення протягом тривалого періоду. Так, на розвинутих ринках перед

обвалом 1987 року відбулося підвищення цін більш ніж на 200%. Додаток № також

показує, що для довших часових інтервалів (великі значення lag) ціни

приймають проти­лежні щодо середнього рівня значення.

З додатку № 17 видно, що при позитивних значеннях lag кореляція пока­зує, чи

привели падіння до наступного підвищення цін. Усі регіони харак­теризуються

тим, що кореляція негативна для невеликих позитивних зна­чень lag і, навпаки,

має позитивне значення у міру збільшення позитивних значень lag.

Величина lag, за якої кореляція змінює знак, відрізняється у регіонах: для

розвинутих ринків вона становить майже 7 місяців, для азіатських ринків — 15

місяців і для ринків Латинської Америки — 33 місяці. Величина lag, за якої

кореляція досягає максимуму після зміни знака, — це проміжок часу, після

якого ймовірність відновлення найвища. Ця величина lag варіюється також

залежно від регіону: вона має найбільше значення для Латинської Америки, за

якою йде Азія, а потім — ринки розвинутих країн. Ці результати також

підтверджують той факт, що відновлення на ринках, які розвиваються,

триваліше, ніж на розвинутих ринках.

На підставі сказаного можна припустити, що, оскільки передкризове під­вищення

цін більше від найглибшого спаду під час кризи і спостерігається певна

кореляційна залежність між підвищеннями і падіннями цін, засоби ан-

тикризового регулювання можуть спрямовуватися передусім на запобігання

надмірному підвищенню курсів акцій із метою пом'якшення можливої нас­тупної

фондової кризи. Такі кроки можуть мати як засоби економічного впли­ву,

наприклад, продумане поступове підвищення облікових ставок у період

надмірного підвищення курсів акцій, після якого може статися обвал, так і

за­соби психологічного впливу на учасників фондового ринку.

Розділ 3: Основні проблеми та перспективи ринку цінних паперів в Україні.

Від часу набуття Україною незалежності та початку формування ринкової

економічної системи країни неперервно йшов процес створення ринку капіта­лу,

або фондового ринку, що характеризувався відокремленням часток (паїв, акцій)

суб'єктів господарювання (фізичних та юридичних осіб) у системі обі­гу

пайового (акціонерного) капіталу. Враховуючи той факт, що майже сторіччя

економічна система країни функціонувала як така, що не мала ринку приватного

капіталу, а весь обіго­вий капітал був сконцентрований в особі єдиного

власника — держави, фор­мування та перехід до цивілізованого ринку приватного

капіталу, вищою фор­мою якого є організований фондовий ринок, — досить

складна проблема, яка потребує ретельного економічного аналізу і створення

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14


Новости

Быстрый поиск

Группа вКонтакте: новости

Пока нет

Новости в Twitter и Facebook

  бесплатно рефераты скачать              бесплатно рефераты скачать

Новости

бесплатно рефераты скачать

© 2010.