бесплатно рефераты скачать
  RSS    

Меню

Быстрый поиск

бесплатно рефераты скачать

бесплатно рефераты скачатьДиплом: Ринок цінних паперів

власної теоретичної бази функціонування цього сегмента економіки.

Так, на сьогодні в Україні найбільш розповсюдженим видом цінних паперів є

акції, обсяг емісій яких швидко зростає, як зростає і їх частка в загальному

обсягу випущених цінних паперів. Спостерігаються зміни у галузевій структурі

емісій: зменшились обсяги емісій банківськими структурами і збільшились

обсяги емісій промисловими підприємствами. Це пояснюється збільшенням

кількості зареєстрованих емісій акцій приватизованих і корпоратизованих

підприємств.

Первинний ринок акцій приватизованих підприємств в Україні носить

неоднорідний характер як за складом учасників, так і за формами: поряд з

акціями великих підприємств присутні цінні папери підприємств, що не

користуються попитом. Вторинний ринок цінних паперів приватизованих

підприємств має ряд особливостей: більш ровинутим порівняно з біржовим обігом

є позабіржовий, головними дійовими особами якого є інвестиційні компанії,

приватні або інституційні інвестори, які активно освоюють практику

спекулятивних операцій з цінними паперами. Регіональний розподіл торговців

цінними паперами наведено у додатку №19.

3.1. Етапи формування фондового ринку в Україні.

Спробуємо розглянути умови виникнення фондового ринку в Україні. На мій

погляд, його формування відбува­лося в кілька етапів.

Перший етап — це період виходу України зі складу Ра­дянського Союзу, що

збігся у часі з процесом створення приватних акціонер­них та фінансових

компаній, які займалися залученням коштів населення під випуск власних цінних

паперів. І хоч діяльність цих установ на ринку цінних паперів була стихійною й

неорганізованою, а самі цінні папери мали характер штучно підтримуваної

вартості, цей етап можна назвати першими кроками фондового ринку в Україні.

Саме через те, що на перших порах розвиток цього сегмента економіки йшов

хаотично і безконтрольно, він призвів до значних потрясінь і надовго

сформував у масовій свідомості недовіру до фондових інструментів як до

об'єктів інвестування. Це, у свою чергу, загальмувало процес розвитку

інсти­туту приватного інвестування в Україні навіть до сьогодні. Адже у

більшості розвинутих країн роль і частка приватних інвесторів (фізичних осіб)

має вели­чезне значення у функціонуванні фондового ринку країни.

Другий етап розвитку ринку цінних паперів виник у зв'язку з випуском в

обіг та створенням вторинного ринку купівлі-продажу компенсаційних

серти­фікатів і чорного ринку приватизаційних майнових сертифікатів — ваучерів.

Ціна первинного ринку — 500 грн. за ваучер та 10 і 20 грн. за компенсаційний

сертифікат — виявилася надто умовною. А от вторинні ринки продемонстру­вали до

цього виду державних цінних паперів можливість дієвості ринкового механізму

ціноутворення. Такі інструменти, як ПМС, КС, пільгова передпла­та, знов

повернули приватного інвестора до ринку, причому психологічно для пересічного

громадянина не було значних ризиків при втраті вартості ПМС чи КС, що давало

змогу привернути увагу значної кількості фізичних осіб до процесу приватизації.

У цей період створюються псевдобіржі — цент­ри сертифікатних аукціонів, велика

кількість фінансових посередників (довір­чих та інвестиційних компаній),

формується інформативна база та інші інф­раструктурні підрозділи.

Звичайно, сьогодні більшість науковців оцінює масову приватизацію як таку, що

не мала економічного сенсу, бо в неї наперед не закладений меха­нізм

виявлення реального власника, тобто в результаті масової приватизації

контроль над підприємством розпилюється серед великої кількості акціонерів,

що, як правило, не дає змоги здійснювати ефективне управління підприємст­вом.

Але, з іншого боку, масова приватизація має велике значення для фор­мування

інвестиційної свідомості нації та розвитку культури інвестування. Слід також

зазначити, що за рахунок розпилення власності на перших кроках розвитку

фондового ринку з'являється грунт для розвитку брокерських і ди­лерських

компаній.

Розвиток інституту приватної власності через випуск ПМС, КС та розмі­щення

акцій підприємств через пільгову передплату ознаменував початок ре­ального

процесу становлення українського ринку цінних паперів. Саме масо-

ва приватизація була тим чинником, що дав поштовх і став реальною базою

створення фондового ринку та його інфраструктури в Україні.

Другий етап розвитку фондового ринку в Україні відіграв величезну роль у

формуванні інвестиційної свідомості нації та створенні об'єктивних умов для

подальшого розвитку фондового ринку. Якщо другий етап характеризу­вався

масовою, тобто народною, приватизацією, то третій етап характеризується

пошуком ефективного власника, що зумовило пошук нових систем розпо­ділу

власності, продаж об'єктів великої приватизації та активне залучення до

приватизаційних процесів зовнішніх інвесторів. Основною відмінністю тре­тього

етапу від другого став акцент на грошову приватизацію, що зумовило розвиток

певної інфраструктури для забезпечення цього процесу. Слід зазна­чити, що

масова (ваучерна) приватизація тривала досить довго, але з початком грошової

приватизації вона вже не мала того значення.

Третій етап розвитку фондового ринку характеризувався такими факторами:

1) активний продаж державою значних пакетів акцій великих під­приємств;

2) бурхливий розвиток біржових та позабіржових систем обігу акцій;

3) поява значної кількості фінансових посередників, що оперували вже не

сертифікатами, а реальними грошима;

4) концентрація власності шляхом активного скуповування акцій у насе­лення;

5) розвиток ринку державних боргових зобов'язань;

6) вихід на ринок у ролі покупців великих зовнішніх інституціональних та

приватних інвесторів.

Розвиток біржової торгівлі викликав створення значної кількості

спеціалізованих брокерських компаній, основним видом діяльності яких стали

опера­ції за кошти на ринку цінних паперів. Значний інтерес до брокерського

бізне­су був зумовлений такими факторами, як значний рівень прибутковості,

поя­ва великої кількості зовнішніх покупців, зацікавлених у портфельних

інвести­ціях в українські цінні папери, і так званий інвестиційний бум на

ринках, що народжуються (зокрема в Росії). У цей період починається процес

концентра­ції власності шляхом придбання стратегічними покупцями цінних

паперів на відкритому ринку, причому значна кількість операцій відбувається

шляхом ку­півлі цінних паперів у населення.

Цей період характеризується бурхливим розвитком інфраструктури фон­дового

ринку: з'являється велика кількість торговельних майданчиків, розви­ваються

реєстраторські й депозитарні установи, створюється позабіржова фондова

торгова система, розвиваються професійні асоціації та спілки. На жаль,

сьогодні можно констатувати: органи влади і контролю не були на­лежним чином

підготовлені до такого бурхливого розвитку ринку, що призве­ло до значної

кількості правопорушень та зловживань.

Із розвитком ринку корпоративних цінних паперів отримав значний ім­пульс до

налагодження і сегмент державних боргових зобов'язань — як внут­рішніх

(облігації внутрішньої державної позики), так і зовнішніх (євробондз). Саме

бурхливий розвиток корпоративного сегмента фондово­го ринку в Україні, який

утворився в результаті приватизаційних процесів, дав змогу отримати значні

суми коштів на внутрішньому і міжнародному фінансо­вих ринках під боргові

зобов'язання держави. Український фондовий ринок стрімкими темпами збільшував

свою капіталізацію і залучав дедалі більшу кількість інвесторів.

Оцінюючи цей етап розвитку ринку, слід зауважити, що основними його

учасниками стали зовнішні портфельні інвестори, більшість операторів ринку

мала на меті передусім спекулятивні цілі. Даний факт відбивався на обсягах і

методах продажу об'єктів державної власності — як правило, до продажу

пропонувалися незначні пакети середніх і великих інвестиційне цікавих

підприємств. Основними досягненнями цього етапу розвитку ринку можна назвати:

1) розвиток ринкової інфраструктури (біржові та позабіржові установи, агенції

з перереєстрації прав власності — незалежні реєстратори та депозитар­ні

установи, створення професійних асоціацій);

2) створення галузі професійних учасників фондового ринку (брокерських та

фінансових компаній);

3) поява та розвиток спеціальних Державних контролюючих установ (дер­жавна

комісія з цінних паперів і фондового ринку);

4) активне входження до українського фондового ринку зовнішнього вен­чурного

капіталу.

Основною хибою цього етапу, на мій погляд, є переоцінка можливостей

національного фондового ринку, штучне форсування його розвитку та

страте­гічні помилки у процесі проведення приватизації, посилені світовою

фінансо­вою кризою. Основною помилкою державних органів приватизації, на мою

думку, стало затоварювання ринку дрібними пакетами інвестиційне приваб­ливих

підприємств під час світової фінансової кризи. Це призвело до нераціонального

розпорошення власності, втрати інтересу до ринку з боку стратегіч­них

покупців та, як наслідок, до відпливу портфельних інвесторів.

На даному етапі в умовах світової фінансової кризи державі в особі орга­нів,

що проводять первинне розміщення цінних паперів, слід було б створити штучний

дефіцит на дрібні пакети й активізувати продаж мажоритарних паке­тів

стратегічним покупцям. Такі кроки підтримали б ліквідність ринку дрібних

пакетів, що, у свою чергу, дало б змогу отримати значно більше коштів при

реалізації мажоритарних пакетів акцій.

Четвертий етап розвитку фондового ринку в Україні, який відрахо­вується

від початку фінансової кризи і до сьогодні, ставить більше запитань, аніж дає

відповідей щодо перспектив розвитку фондового ринку в країні. На сьогодні

український ринок має досить добре розвинену систему обігу цінних паперів

(національну депозитарну систему, електронні торгові системи і т. ін.),

розвинуті контролюючі органи та органи захисту прав акціонерів, але ак­тивність

у цьому сегменті економіки дуже незначна. Кількість суб’єктів підприємницької

діяльності на ринку цінних паперів у 1999р. наведена у додатку № 18. Тому є

низка об'єктивних факторів, серед яких основний — це недостатня глибина

приватизації великих підприємств, що призводить до відсутності на українсь­кому

ринку стратегічних покупців. Держава повинна активізу­вати продаж контрольних

пакетів акцій великих підприємств із залученням висококваліфікованих фахівців у

галузі інвестиційного менеджменту та консалтингу. Це зможе дати новий імпульс

для розвитку національного фондово­го ринку.

3.2. Сучасний стан ринку цінних паперів.

Протягом 1999 року обсяг випуску цінних паперів в Україні динамічно зростав

та на кінець року було зареєстровано емісій цінних паперів на загальну суму

24,509 млрд. грн. (без урахування державних цінних паперів). Переважну

частину випусків склали емісії корпоративних цінних паперів, що обумовлено

продовженням процесів масової приватизації та корпоратизації в Україні. Обсяг

емісій цінних паперів, що були зареєстровані протягом 1999 року, у вартісному

вимірі досяг 12,257 млрд. грн..

Обсяг зареєстрованих емісій станом на 01.01.2000:

Вид цінних паперів

Обсяг емісії

(млрд. грн.)

Акції24,162
Облігації підприємств0,137
Облігації місцевих позик0,0005
Інвестиційні сертифікати0,209

Разом

24,508

На кінець 1999 року в Україні нараховувалось близько 35580 акціонерних

товариств, з яких майже 33% - відкриті акціонерні товариства.

Диплом: Ринок цінних паперів

Тип акціонерного товариства

Кількість АТ в тис.:

На 01.01.99

на 01.01.2000

Відкритого типу

10,611,60

Закритого типу

22,923,98

Всього

33,5

35.58

Загальний обсяг емісій акцій, зареєстрованих в 1999 році, перевищив обсяг

випусків акцій за 1998 рік на 2,27 млрд. грн., що відповідає збільшенню на

22,7%. Значна емісійна активність акціонерних товариств протягом року

спостерігалась у ІІ та ІІІ кварталах, тоді як на ІV квартал припало лише

13,7% річного обсягу емісій акцій. Переважна більшість емісій корпоративних

цінних паперів в Україні за останні роки здійснювалась у процесі приватизації

та корпоратизації державних підприємств.

За 1999 рік відбулися значні зміни у структурі зареєстрованих емісій акцій.

Якщо в 1998 році майже 75% випусків акцій здійснювалися закритими

акціонерними товариствами, то в 1999 році більше 53% загального обсягу емісій

припадало на збільшення статутного фонду відкритих акціонерних товариств.

Суб'єкти ринку

Обсяг емісій у млрд. грн.

1998 рік

1999 рік

Комерційні банки (ЗАТ)

0,3270,249

Комерційні банки (ВАТ)

0,2990,342

Страхові компанії

0,0160,104

Інвест. компанії, фонди

0,020-0,028

Підприємства (ЗАТ)

7,5065,043

Підприємства (ВАТ)

1,8036,529

Разом

9,970

12,240

Диплом: Ринок цінних паперів

Більшість емісій акцій у 1999 році було зареєстровано в Київській області та

в промислових областях України: Полтавській, Дніпропетровській та

Запорізькій. Така територіальна диференціація обумовлена зосередженістю

банківських і фінансових структур та приватизацією промислових гігантів у цих

областях України.

Протягом 1999 року було прийнято чотирнадцять нормативних актів, що

регулюють сферу корпоративних та боргових цінних паперів, більша частина яких

актуалізувала попередні положення про реєстрацію випуску акцій і облігацій та

інформації про їх емісію. Крім того, з метою забезпечення розкриття

інформації було затверджено Порядок оприлюднення частини регулярної

інформації про емітента.

Інформаційну прозорість та відкритість фондового ринку України забезпечує

Центр громадської інформації, в якому протягом 1999 року можливістю

ознайомитися зі звітами емітентів цінних паперів скористалися більш ніж 3000

відвідувачів. З метою надання інвестору-нерезиденту інформації у звичній для

нього формі, яка відповідає міжнародним вимогам, Комісія розробила та

затвердила форми фінансової звітності для емітентів згідно з Міжнародними

стандартами бухгалтерського обліку (МСБО), а також розповсюдила серед

підприємств-емітентів цінних паперів та професійних учасників фондового ринку

затверджені форми фінансової звітності, що відповідають МСБО, починаючи зі

звітності за 1999 рік.

Обсяг випусків облігацій підприємств у 1999 році в Україні склав 8,191

млн.грн., що вказує на певне скорочення використання у господарському обороті

цього фінансового інструменту порівняно з 1998 роком, коли емісій облігацій

було зареєстровано на суму 116,435 млн. грн.

Вид суб’єкта підприємницької діяльності

Обсяг емісій облігацій в млн. грн.:

Всього

за 1998 рік

за 1999 рік

станом на 01.01.2000

Комерційні банки (ВАТ)

0, 50000,500

Підприємства

0, 03472,6912,7257

Державні підприємства

102, 0003,500105,500

Товариства з обмеженою відповідальністю

3, 9002,0005,900

Об’єднання (концерни)

10, 000010,000

Разом

116, 435

8,191

124,626

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14


Новости

Быстрый поиск

Группа вКонтакте: новости

Пока нет

Новости в Twitter и Facebook

  бесплатно рефераты скачать              бесплатно рефераты скачать

Новости

бесплатно рефераты скачать

© 2010.