бесплатно рефераты скачать
  RSS    

Меню

Быстрый поиск

бесплатно рефераты скачать

бесплатно рефераты скачатьПитання військового будівництва

відповідальність за якість розробки та виготовлення озброєння і

військової техніки, поставку продукції, необхідної для потреб

оборони та Збройних Сил України, та за здійснення заходів щодо

забезпечення оборони у воєнний час.

Матеріальна відповідальність військовослужбовців

Матеріальна відповідальність військовослужбовців - негативні наслідки

майнового характеру , які несе військовослужбовець за заподіяння прямої

дійсної шкоди військовому майну ( розкрадання , пошкодження, втрата ,

погіршення , зниження цінності , або незаконне використання).

В залежності від форми вини та ступеня суспільної небезпечності вчиненого

військовослужбовцем діяння , матеріальна відповідальність розподіляється на

: обмежену , повну , підвищену.

ОБМЕЖЕНА МАТЕРІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Військовослужбовці і призвані на зборивійськовозобов'язані за

шкоду, заподіяну недбалим виконанням ними службових обов'язків,

передбачених військовими статутами, порадниками, інструкціями та

іншими нормативними актами, несуть матеріальну відповідальність у

розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового

забезпечення.Військові будівельники військово-будівельних частин, окремих

батальйонів і рот у випадках, передбачених цим пунктом, несуть

матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше

середньомісячної заробітної плати.За пошкодження, псування або втрату

через необережність майна, виданого військовослужбовцям і призваним

на збори військовозобов'язаним на період зборів в особисте

користування, вони несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної

з їх вини шкоди, але не більше тримісячного грошового забезпечення.

Командири (начальники) військових частин за шкоду, заподіяну

державі їх підлеглими, несуть матеріальну відповідальність у

розмірі заподіяної шкоди, але не більше тримісячного грошового

забезпечення, якщо вони своїми розпорядженнями порушили

встановлений порядок обліку, зберігання, використання, перевезення

військового майна.У разі, якщо командири (начальники) військових частин

не вжили належних заходів, передбачених військовими статутами,

порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами щодо

запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню військового майна або щодо

притягнення винних до відповідальності, вони несуть матеріальну

відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного

грошового забезпечення.Прапорщики, мічмани та офіцерський склад за

шкоду, заподіяну з їх вини через простої вагонів, суден і автомобілів,

несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не

більше тримісячного грошового забезпечення.

ПОВНА ТА ПІДВИЩЕНА МАТЕРІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані

несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з

їх вини державі, у разі: умисного знищення, пошкодження, псування,

розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення

інших умисних протиправних дій; приписки у нарядах та інших документах

фактично не виконаних робіт, перекручування звітних даних і обману

держави в інших формах; заподіяння шкоди особою, яка перебувала у

нетверезому стані; дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину; недостачі,

а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт

для зберігання, перевезення, використання або для іншої

мети.Військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані

за шкоду, заподіяну розкраданням, марнотратством або втратою

зброї та боєприпасів, оптичних приладів, засобів зв'язку, спеціальної

техніки, льотно-технічного, спеціального морського і десантного

обмундирування, штурманського спорядження, спеціального одягу і взуття,

інвентарних речей та деяких інших видів військового майна, несуть

матеріальну відповідальність у 2 - 10-кратному розмірі вартості цього

майна. Перелік військового майна, нестача або розкрадання якого

відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його

вартості, затверджується Кабінетом Міністрів України. Командири

(начальники) військових частин, винні в незаконному звільненні або

переведенні робітника чи службовця на іншу роботу, повністю відшкодовують

матеріальну шкоду, заподіяну у зв'язку з оплатою за період вимушеного

прогулу або за період виконання ними нижчеоплачуваної роботи. Таку

відповідальність командири (начальники) військових частин несуть також

у разі затримання ними виконання ухвали суду чи наказу вищого за

підлеглістю командира (начальника) про поновлення робітника чи

службовця на роботі.

Підстави : Військовослужбовці і призвані на збори

військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність за

наявністю:

а) заподіяння прямої дійсної шкоди;

б) протиправної їх поведінки;

в) наявності причинного зв'язку між протиправною поведінкою і настанням

шкоди;

г) наявності вини у заподіянні шкоди.

Протиправною визнається така поведінка (дія або

бездіяльність) військовослужбовця чи призваного на збори

військовозобов'язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої

службові обов'язки. Військовослужбовець чи призваний на

збори військовозобов'язаний визнається винним у заподіяній шкоді,

якщо протиправне діяння вчинене ним умисно чи з необережності.

Поняття мобілізації та мобілізаційної підготовки

Мобілізаційна підготовка народного господарства України, Збройних

Сил України та інших військових формувань, створених відповідно до

законодавства України, є складовою частиною оборонних заходів, що

здійснюються в мирний час центральними і місцевими органами

державної виконавчої влади, органами місцевого і регіонального

самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм

власності з метою створення необхідних умов для своєчасного

проведення мобілізації та забезпечення потреб держави в особливий

період і на випадок стихійного лиха, аварій та катастроф.

Особливий період включає в себе час мобілізаційного розгортання

народного господарства, Збройних Сил України та інших військ, воєнний

час і частково відбудовчий період після закінчення воєнних дій.

Мобілізаційна підготовка проводиться на плановій основі шляхом

завчасного створення стійких систем управління і зв'язку та

необхідних виробничих мобілізаційних потужностей, а також спеціальних

формувань та мобілізаційних резервів озброєння, військової техніки,

матеріальних і продовольчих ресурсів, страхового фонду

документації.

Отже Мобілізація є загальнодержавним заходом, що має забезпечити

планомірне розгортання Збройних Сил України та інших військ, переведення

народного господарства з мирного на воєнний стан, а також залучення

трудових і матеріально-технічних ресурсів до ліквідації наслідків

стихійного лиха, аварій та катастроф у мирний час.

Демобілізація є загальнодержавним заходом для планомірного

переведення народного господарства з воєнного на мирний стан і

подальшого скорочення Збройних Сил України та інших військ.

Загальне керівництво мобілізаційною підготовкою народного

господарства України покладається на Кабінет Міністрів України, в

Республіці Крим - на Раду Міністрів Республіки Крим, у галузевих і

територіальних структурах - на відповідні центральні та місцеві органи

державної виконавчої влади, на підприємствах, в установах і організаціях

усіх форм власності - на їх керівників. Функції щодо координації,

планування, методологічного та методичного забезпечення мобілізаційної

підготовки в народному господарстві покладаються на Міністерство

економіки України, а в Збройних Силах України та інших військах - на

Міністерство оборони України. Для безпосереднього управління

мобілізаційною підготовкою та заходами щодо мобілізації в апаратах

центральних і місцевих органів державної виконавчої влади,

місцевого і регіонального самоврядування, а також на

підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності

створюються військово-мобілізаційні підрозділи.Організаційна структура і

штатна чисельність цих підрозділів визначаються відповідними

керівниками з урахуванням вимог законодавчих і нормативних

актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також

обсягів мобілізаційних завдань.

При запровадженні воєнного стану мобілізація проводиться : 1) відкрито

або 2) приховано.

Рішення про проведення відкритої мобілізації підлягає негайному

оголошенню через засоби масової інформації. Рішення про проведення

прихованої мобілізації доводиться по закритих каналах до керівників Ради

Міністрів Республіки Крим, міністерств та інших центральних і

місцевих органів державної виконавчої влади у порядку, що визначається

Кабінетом Міністрів України. З метою ліквідації наслідків стихійного

лиха, аварій та катастроф у мирний час може проводитися цільова

мобілізація.

Система органів ЦО та їх завдання

Цивільна оборона - державна система органів управління , сил і

засобів , що створюється для організації і забезпечення захисту населення

від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного , екологічного та

воєнного характеру . Систему цивільної оборони складають: органи

державної виконавчої влади всіх рівнів, до компетенції яких віднесено

функції, пов'язані з безпекою і захистом населення, попередженням,

реагуванням і діями у надзвичайних ситуаціях; органи повсякденного

управління процесами захисту населення у складі центральних та місцевих

органів державної виконавчої влади і адміністрації підприємств, установ,

організацій незалежно від форм власності і господарювання; сили і

засоби, призначені для виконання завдань цивільної оборони; фонди

фінансових, медичних та матеріально-технічних ресурсів, передбачені на

випадок надзвичайних ситуацій; системи зв'язку, оповіщення та

інформаційного забезпечення. Заходи цивільної оборони поширюються на

всю територію України, всі верстви населення, а розподіл за обсягом і

відповідальністю за їх виконання здійснюється за

територіально-виробничим принципом. Завданнями Цивільної оборони України

є: запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного

походження і запровадження заходів щодо зменшення збитків та втрат у разі

аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж та стихійного лиха;

оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій у

мирний і воєнний часи та постійне інформування його про наявну

обстановку; захист населення від наслідків аварій, катастроф, великих

пожеж, стихійного лиха та застосування засобів ураження; організація

життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного

лиха та у воєнний час; організація і проведення рятувальних та інших

невідкладних робіт у районах лиха і осередках ураження; створення систем

аналізу і прогнозування управління, оповіщення і зв'язку,

спостереження і контролю за радіоактивним, хімічним і бактеріологічним

зараженням, підтримання їх готовності для сталого функціонування у

надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часів; підготовка і

перепідготовка керівного складу цивільної оборони, її органів

управління та сил, навчання населення вмінню застосовувати засоби

індивідуального захисту і діяти в надзвичайних ситуаціях.

Силами цивільної оборони є її війська, спеціалізовані та

невоєнізовані формування. Війська цивільної оборони

підпорядковуються Кабінету Міністрів України. Безпосереднє

керівництво ними здійснює начальник Штабу Цивільної оборони

України. Війська цивільної оборони виконують завдання щодо захисту

населення від наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха,

воєнних дій, а також проводять рятувальні та інші невідкладні

роботи. Кількість і чисельність частин і підрозділів цих військ

визначаються з урахуванням потреб і особливостей регіону

призначення. Комплектування військ цивільної оборони здійснюється

на підставі Закону України "Про загальний військовий обов'язок і

військову службу" ( 2232-12 ), а також за контрактом.

Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах

захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС України)

є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує проведення

у життя державної політики у сфері цивільної оборони, захисту населення

і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання цим ситуаціям та

реагування на них, ліквідації їх наслідків та наслідків

Чорнобильської катастрофи, здійснює керівництво дорученою йому

сферою управління, несе відповідальність за стан і її розвиток.

МНС України у своїй діяльності керується Конституцією України (

254к/96-ВР ), законами України, актами Президента України і Кабінету

Міністрів України, а також цим Положенням. МНС України у встановленому

порядку в межах своєї компетенції вирішує питання, що випливають

із загальновизнаних норм міжнародного права та укладених Україною

міжнародних договорів.

Повноваження військових посадових осіб щодо вчинення нотаріальних дій

Нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на яких

покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне

значення, та вчиняти інші нотаріальні дії з метою надання їм юридичної

відповідності.

Посвідчення заповітів і доручень, прирівняних до нотаріальних, може

вчинятися певними військовими посадовими особами.

До нотаріально посвідчених документів прирівнюються:

-заповіти військовослужбовців та інших осіб, які перебувають на

лікуванні в госпіталях, санаторіях та інших військово-лікувальних закладах,

посвідчені начальниками, їх заступниками по медичній частині, старшими і

черговими лікарями цих госпіталів, санаторіїв та інших військово-

лікувальних закладів;

-заповіти та доручення військовослужбовців в пунктах дислокації

військових частин, з'єднань, установ і військово-навчальних закладів, де

немає державних нотаріальних контор, приватних нотаріусів, посадових осіб

та органів, що вчиняють нотаріальні дії, а також заповіти робітників і

службовців, членів їх сімей і членів сімей військовослужбовців, посвідчені

командирами (начальниками) цих частин, з'єднань, установ і закладів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 р. № 419

затверджений Порядок посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до

нотаріально посвідчених. Згідно з вимогами цієї Постанови, посадові особи

при посвідченні заповітів і доручень повинні дотримуватися таємниці

посвідчуваних документів.Довідки про посвідчені заповіти та доручення

видаються тільки громадянам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися

нотаріальні дії. Правила про дотримання таємниці посвідчуваних заповітів і

доручень поширюються також на осіб, яким про посвідчення заповітів і

доручень стало відомо у зв'язку з виконанням ними спужбових обов'язків.

Посадові особи, які посвідчують заповіт чи доручення:

-роз'яснюють громадянам їх права і обов'язки, шо випливають із

заповітів;

-попереджають про наслідки, що виникають у зв'язку із посвідченням

згновітів та доручень;

-роз'ясняють порядок зміни та скасування заповіту, припинення дії

доручення;

-у разі необхідності на прохання громадян складають проекти заповітів і

доручень,

Посадові особи посвідчують заповіти і доручення на усне прохання

військовослужбовця чи інших громадян, які досягли 18-річного віку.

При посвідченні заповітів і доручень посадова особа встановлює особу

громадянина, який звернувся за посвідченням заповіту чи доручення і

перевіряє його дієздатність.Особа військовослужбовця чи іншого громадянина

встановлюється за паспортом чи іншим документом, який виключає будь-які

сумніви щодо особи громадянина. Не можуть посвідчуватися заповіти і

доручення військовослужбовців і інших громадян, які на час складання

заповіту чи доручення перебувають у такому стані, шо не можуть розуміти

значення своїх дій або керувати ними. Перед посвідченням заповіту чи

доручення особа, від імені якої вони посвідчуються, повинна особисто

ознайомитися з текстом проекту документа або його має зачитати їй вголос

посадова особа, яка посвідчує заповіт чи доручення. Якщо заповідач або

особа, яка видає доручення, згодні з проектом заповіту чи доручення, вони

повинні підписати їх у присутності посадової особи, яка посвідчує заповіт

чи доручення.

У разі, коли посадовій особі, яка посвідчує заповіт чи доручення,

подано вже підписані проекти, заповідач або особа, яка видає доручення,

повинні підтвердити, що документи підписані ними особисто. Якщо громадянин,

який звернувся за посвідченням заповіту чи доручення, внаслідок фізичної

вади, хвороби або з інших поважних причин не може власноручно підписати

документ, за його дорученням, в його присутності та в присутності посадової

особи, яка посвідчує заповіт чи доручення, цей документ може бути

підписаний іншим громадянином, особу якого встановлює зазначена посадова

особа. Посадова особа, яка посвідчує заповіт чи доручення, не може

підписувати його за заповідача або особу, яка видає доручення. Заповіти і

доручення повинні бути написані чисто і чітко від руки чорнилом або бути

надруковані на друкарській машинці,

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5


Новости

Быстрый поиск

Группа вКонтакте: новости

Пока нет

Новости в Twitter и Facebook

  бесплатно рефераты скачать              бесплатно рефераты скачать

Новости

бесплатно рефераты скачать

© 2010.