бесплатно рефераты скачать
  RSS    

Меню

Быстрый поиск

бесплатно рефераты скачать

бесплатно рефераты скачатьБіологічні основи інтродукції видів рододендрон в Житомирському Полісс

p align="left">Інтенсивність цвітіння рододендронів іноді понижувалась під впливом несприятливих кліматичних умов у зимово-весняний період. Тривалий екстремальний період засухи на фоні високих температур повітря під час закладання і формування репродуктивних органів рододендронів (червень-липень місяці), як правило, негативно впливає на цей процес, що призводить до зниження у наступному році інтенсивності цвітіння та рясності плодоношення [1,2].

Зимостійкість. Візуальні спостереження показали що 8 видів рододендрона, а саме Rh. catawbiense, Rh. japonicum, Rh. luteum, Rh. schlippenbachii, Rh. vaseyi, є цілком зимостійкими в умовах інтродукції (І бал зимостійкості). Ранньоквітучі Rh. dauricum, Rh. ledebourii, Rh. sichotense входять у групу зимостійких видів; вони також мають бал зимостійкості І, проте на них негативно впливають зимові та ранньовесняні потепління. Rh. mucronulatum утворює групу відносно зимостійких видів (ІІ бали), у яких підмерзають однорічні пагони. Rh. Ponticum відноситься до групи малозимостійких видів (бал ІІІ-V).

Транспіраційна здатність рослин. В умовах Житомирського Полісся у літньо - осінні місяці часто трапляються тривалі засушливі періоди з низькою вологістю повітря. Рододендрони, які мають поверхневу кореневу систему, в таких умовах не витримують засухи: в'януть або зовсім гинуть. Насамперед це листопадні види. Напіввічнозелені і вічнозелені види у цьому відношенні проявляють дещо більшу витривалість. Однак, всі досліджувані види рододендрона потребують інтенсивних поливів, а також скроплювань крон водою. Особливо це стосується тих рослин, що зростають на відкритих місцях з інтенсивним освітленням.

2.2 Історія вивчення інтродукції рододендронів у світі та Житомирському Поліссі

Протягом останнього десятиріччя, коли в Україні почали діяти ринкові відносини, широких розмахів набуло будівництво індивідуальних будинків, котеджів та дач. Важливою складовою частиною такого будівництва є його благоустрій та озеленення.

У зв'язку з цим значно зросли вимоги до ландшафтно - архітектурного оформлення як нових так і реконструйованих забудов. Рододендрони, поряд з іншими високо декоративними рослинами, є найефективнішими чагарниками, які набули широкої популярності в усьому світі. Навесні вони вражають яскравими барвами, відтінками, розмірами та формою суцвіть, а восени - декоративним кольоровим листям: золотистим, багряним, червоним.

Під час цвітіння рододендрони не поступаються найпривабливішим чагарникам. Тому людина, яка хоч раз побачила їхнє дивовижне цвітіння, ніколи не забуде цього пишного видовища.

Про рододендрони знає далеко не кожний мешканець нашої країни. І це не дивно, тому що основна кількість видів цих деревних рослин у природних умовах росте в горах Китаю, Південно - Східної Азії, Далекого сходу, Кавказу й Північної Америки, де вони пристосувалися до вологих кліматичних умов та кислих ґрунтів. На території України природно зростають лише 2 види цього роду - рододендрони жовтий та миртолистий. Треба відмітити, що рододендрон жовтий, є аборигенним видом Житомирського Полісся.

Проте багаторічний досвід вирощування цих рослин у деяких ботанічних садах та дендропарках України переконливо свідчить, що чимало видів, різновидностей, гібридів та сортів рододендронів можна успішно культивувати в зоні Полісся, Лісостепу та Прикарпаття. За їх участю можна створити привабливі й затишні куточки відпочинку не тільки у великих садах, парках та дендраріях, але й на територіях підприємств і організацій, на присадибних ділянках і дачах [2].

Впровадження перспективних видів і сортів рододендронів у декоративне садівництво в Україні розпочалося приблизно з початку 80 - х років ХХ століття і з кожним роком його обсяги повільно зростають. На сьогодні є кілька причин, які помітно заважають широкому впровадженню рододендронів в озеленення. Однією з них є недостатня кількість садивного матеріалу, адже існуючі в Україні розсадники цих рослин майже не вирощують. Друга, не менш важлива причина - недостатня обізнаність фахівців з озеленення та садівників - аматорів щодо технології створення та вирощування стійких високо декоративних насаджень рододендронів.

Рід Рододендрон (Rhododendron L.) - це найбільший рід у родині Вересових. Кількість видів цього роду точно не встановлена, оскільки з року в рік дослідники відкривають нові види та форми. Літературні дані свідчать, що в різні часи ботаніки відкрили й описали понад 1200 дикорослих видів та різновидів рододендронів.

Назва рододендрон складається з двох грецьких слів: rhodon - троянда і dendron - дерево. Отже, це дерево - троянда. До роду належать вічнозелені, напіввічнозелені та листопадні кущі або кущики, рідше дерева.

Характерними особливостями рододендронів є різноманітні за формою та висотою їх кущі, різні за формою та розмірами їх листки, різноманітні за величиною, формою та кольорами квітки. Деякі види зовсім низькорослі, наприклад рододендрон камчатський (R. camtchaticum Pall.), рододендрон кельтський (R. Keleticum ), які відростають лише на кілька сантиметрів, інші рододендрони рівновисокий (R. Fastigiatum), та щільний (R. Impediatum) - сягають висоти декількох десятків сантиметрів, але більшість видів бувають висотою до 1 - 4м. Окремі ж види, наприклад рододендрон гігантський (R. giganteum), ростуть висотою до 30м.

Щодо форми та розмірів листків деякі види, наприклад рододендрон кельтський, мають листки довжиною до 1,5см, у більшості видів вони бувають 10 - 15см, але є й такі, у яких листки сягають 30 і навіть 80 - 100см, наприклад, у рододендрона велико виїмчастого (R. Sinogrande).

Квітки окремих видів, наприклад рододендрона дрібноквіткового (R. Micranthum), невеликі до 1,5см діаметром. У більшості видів вони досягають 6 - 12см, але є й такі, які утворюють квітки діаметром до 20см. За формою вони можуть бути лійкоподібними, схожими на дзвоники, трубчастими або колесоподібними, за кольором - рожевими, пурпуровими, червоними, бузковими, жовтими або білими, причому різних відтінків.

Цвітуть рододендрони дуже яскравими кольорами, що дає можливість створювати з них дивовижні пейзажі. Саме тому вони користуються великою популярністю в декоративному садівництві [16].

Природні ареали відомих на сьогодні диких видів, різновидностей та форм рододендронів поширені в основному в регіонах з помірним кліматом північної півкулі Землі. Велика кількість цих рослин займає чималі території у Східній Азії. Тут вони зростають у горах, у басейнах великих річок, а також на узбережжі океанів та морів, де випадає багато опадів. Найбільше їх у Західних провінціях Китаю, у Гімалаях та Японії. Чимало видів рододендронів ростуть також в горах Тибету, в Кореї, в Приморському краї Росії та на півострові Камчатка.

В Україні природно зростають тільки 2 види рододендронів. Серед них - рододендрон жовтий (R.luteum Sweet), ареал якого складається з суцільного та острівного місцезнаходжень, займає північно - східну частину Рівненської та північно - центральну частину Житомирської областей. Це релікт дольодовикового періоду, який вимирає і потребує контролю за станом популяцій. Другий вид - рододендрон миртолистий (R.myrtifolium Schott et Kotschy) зростає окремими групами або заростями в Карпатах.

Історія інтродукції рододендронів тісно пов'язана з їхнім відкриттям та ботанічним описом. Вона була започаткована ще в другій половині ХVІІ століття, коли в 1656 році в Англію був інтродукований з Альп рододендрон жорстко волосистий, проте широкого розмаху у той час не набула. Лише через 37 років шведський ботанік Е. Кемпфер, дослідивши флору Японії, описав і привіз з собою 19 видів рододендронів [1].

У ХVIII столітті наукові дослідження флори різних регіонів світу та відкриття нових видів рослин дещо активізувалися. То був період відкриття та колонізації нових територій, а також швидкого розвитку капіталістичних відносин. Між різними країнами світу пожвавилися торговельні зв'язки. Це сприяло збільшенню товарообміну та завезенню до Європи нових видів рослин і, зокрема, рододендронів. Центром інтродукції рослин стала Англія, кліматичні умови якої (м'яка зима з великою кількістю опадів та не дуже спекотливе літо) дозволяли вирощувати тут велику кількість рослин, у тому числі й рододендронів. Пізніше звідси інтродуценти були завезені в інші країни Європи - Голландію, Німеччину, Латвію, Росію.

Великий внесок у відкриття видів роду Рододендрон зробив англійський ботанік Дж. Гукер, який з 1849 по 1851 рік очолював експедицію в Гімалаях, де він виявив та описав 45 нових видів цього роду.

Протягом другої половини ХІХ століття в різних районах Євразії було відкрито та описано також велику кількість рододендронів.

Найпродуктивнішою з огляду на відкриття та первинне культивування рододендронів була перша половина ХХ століття. Численні ботанічні експедиції цього періоду, в яких працювали відомі ботаніки та колекціонери Е. Вільсон, Ж. Рок, Д. Шефір та інші. До кінця першої половини ХХ століття було відкрито майже 900 видів рододендронів і майже 600 з них - інтродуковано [3].

Таким чином, донині дослідники різного фаху і занять (ботаніки, мандрівники, колекціонери) відкрили і описали понад 1200 дикорослих видів рододендронів, половина яких вже інтродуковані і використовуються як у декоративному садівництві, так і в селекційних дослідженнях. Найбільші колекції цих високо декоративних представників світової флори зростають у ботанічних садах, дендраріях та приватних закладах Англії, Голландії, Шотландії, Німеччини, Данії, Чехії, Росії. В Україні чималі колекційні фонди рододендронів зібрані в Ботанічному саду імені акад. О.В.Фоміна Київського національного університету імені Тараса Шевченка та в Ботанічному саду Львівського університету імені І.Франка.

Зусиллями селекціонерів багатьох західних країн виведено майже 10000 сортів рододендронів, які знайшли широке застосування в озелененні.

Таблиця 3. Види рододендронів, які знаходяться

в колекції ботанічного саду ДАУ

1. Голоквітковий

Rhododendron nudiflorum (L.)Тоrr.

2. Гострокінцевий

Rh. mucronulatum Tucz.

3. Даурський

Rh.dauricum L.

4. Еймс

Rh. amesiae Rehd. et Wils.

5. Жовтий

Rh. luteum Sweet

6. Канадський

Rh. canadense (L.) Torr.

7. Кетевбінський

Rh. catawbiense Michx.

8. Лебедура

Rh. ledebourii Pojark.

9. Понтійський

Rh. ponticum L.

10. Пукханьський

Rh. poukhanense Levl.

11. Серса

Rh. searsiae Rehd. et Wils.

12. Сіхотинський

Rh. sichotense Pojark.

13. Тупий

Rh. obtusum (Lindl.) Planch.

14. Форчуна

Rh. fortunei Lindl.

15. Шліппенбаха

Rh. schlippenbachii Maxim.

16. Японський

Rh. japonicum (A. Gray) Suring.

Рододендрон голоквітковий - Rhododendron nudiflorum (L.) Torr.

Прямостоячий кущ заввишки 1 - 2м. Молоді пагони слабо опущені. Листки від еліптичних до довгастих або короткозагострені, рідше тупуваті, з клиноподібною основою, по краях дрібно війчасті, 3 - 8см завдовжки, 1,5 - 3см завширшки, яскраво - зелені. Квітки по 6 - 12, майже без запаху, розпускаються до розвитку листків. У природі поширений у східній частині Північної Америки. Росте помірно: приріст пагонів за вегетаційний період 8 -11см. Зимостійкий. Цвіте і плодоносить щорічно. В культурі розмножується насінням, живцями. Культивується, також, в окремих ботанічних садах Києва та Львова. Це декоративний вид.

Рододендрон гострокінцевий - Rhododendron mucronulatum Turcz.

Кущ заввишки 1 -3м. кора в стовбурців і гілок сіра. Молоді пагони іржаво - бурі, залозисто - лускаті. Листки еліптично - ланцетоподібні, тонкі, загострені або гострі, з коротким гострячком на вершку, по краях з щетинистими волосками, 4 - 12см завдовжки, 1,2 - 2,5см завширшки, зверху яскраво - зелені, з рідкими лускатоподібними залозами, знизу світліші. Цвіте ще коли не має листків. Квіткові бруньки по 3 - 6, зближені біля кінця пагона, одно квіткові. Плоди борознисто - циліндричні або продовгуваті, 5 - стулчасті, оливково - сірі або темно - коричневі, 7 - 15мм завдовжки. Цвіте у квітні, плодоносить у жовтні. У природі поширений на Далекому Сході, у Північно - Східному Китаї. Росте в хвойно - широколистяних лісах на кам'янистих схилах і скелях. Чисельність цього виду в природі скорочується, тому його відносять до зникаючих видів. У культурі в Україні - з кінця 60-х років ХХ століття. Росте помірно: приріст пагонів за вегетацію 10 - 12см. Зимостійкий, але за аномально низьких температур однорічні пагони підмерзають. Цей вид дуже чутливий також до позитивних тривалих температур (10?С), які іноді бувають в кінці зими і провокують розвиток квіткових бруньок. Подальші заморозки, що нерідко настають після цього, часто пошкоджують розвинуті квітки і зав'язь, а це значно знижує інтенсивність цвітіння та рясноту плодоношення. В культурі розмножується насінням, живцями та відсадками. Культивується у ботанічних садах та дендропарках Києва, Львова, Чернівцях, Умані. Цінна високодекоративна, ефіроолійна та лікарська рослина.

Рододендрон жовтий - Rhododendron luteum Sweet.

Це гіллястий кущ 1 - 4м заввишки, який розростається до 6м в ширину. Молоді пагони мохнаті, жовтуваті. Листки видовжено - ланцетоподібні або видовжено - еліптичні, з гострим кінцем, до основи звужені, 4 - 12см завдовжки, 1,5 - 4см завширшки, по краях дрібно пилчасті і війчасті. Квіти по 7 - 12, дуже запашні, розпускаються до появи листків або одночасно з ними. Цвіте в травні, плодоносить на початку листопада. У природі поширений в Північному та Центральному Поліссі - є аборигенним видом Житомирського Полісся, на Кавказі та сході Західної Європи та Малій Азії. Росте в лісах, низинах та в горах на висоті до 2000м над рівнем моря на піщаних та щебенистих ґрунтах. Росте помірно: приріст пагонів за вегетацію 9 - 12см. Цілком зимостійкий. Цвіте і плодоносить щорічно. Розмножується насінням, живцями, відсадками. Цінна декоративна, лікарська, ефіроолійна культура. Це реліктовий вид, запаси якого зменшуються.

У культурі в Україні - з 20-х років ХХ століття. Росте помірно: приріст пагонів за вегетацію 9 - 12см. Цілком зимостійкий. В культурі розмножується насінням, живцями та відсадками. Культивується у ботанічних садах та деяких дендропарках. Цінна декоративна, лікарська, ефіроолійна рослина.

Рододендрон Альбрехта - R. albrechtii Maxim.

Це розлогий кущ 1 - 1,5м заввишки. Пагони іржаво - коричневі, майже голі. Листки обернено яйцеподібні, по 5 на кінцях коротких пагонів, 4 - 15см завдовжки, 1,5 - 6см завширшки, знизу вкриті волосками. Квітки розпускаються до появи молодих пагонів або одночасно із ними. У природі поширений у Середній та Північній Японії, росте в лісах та заростях. У культурі в Україні - з середини 70-х років ХХ століття. Росте помірно: приріст пагонів за вегетаційний період 10 - 12см. Цілком зимостійкий. Цвіте і плодоносить щорічно. В культурі розмножується насінням та живцями. Культивується в ботанічних садах Києва та Львова. Цінний високодекоративний вид, заслуговує широкого застосування в озелененні.

Рододендрон Вазея - R. vaseyi A.Grey

Нерівномірно гіллястий кущ до 5м заввишки, в культурі - 2,5м. Молоді пагони трохи опушені, червонувато - коричневі, пізніше голі, на другий рік сірувато - бурі. Листки еліптичні або довгасто - еліптичні, загострені, 5 -12см завдовжки, 2 - 6см завширшки, зверху темно - зелені, знизу світлі. Квітки розпускаються до появи листків. Плоди борознисто - конусоподібні, 5-стулчасті, 8 - 16см завдовжки, темно - коричневі. Цвіте на початку травня, плодоносить у жовтні. У природі поширений у Північній Америці (Північна Кароліна). Росте в горах на висоті 900 - 1600м над рівнем моря. У культурі в Україні - з кінця 80-х років ХХ століття. Росте помірно: приріст пагонів за вегетацію 8,5 - 10см. Дуже зимостійкий. Цвіте і плодоносить щорічно. В культурі розмножується насінням, живцями. Цінний високодекоративний вид.

Розділ 3 Результати дослідження та їх аналіз

3.1 Особливості розмноження інтродукованих видів рододендронів

Плодоутворення інтродуцентів - це найбільш суттєва властивість пристосування рослин до нових умов зростання. В колекції ботанічного саду нашого університету успішно зростають 16 видів рододендронів, які досить добре пристосувались до природно - кліматичних умов Житомирського Полісся.

В культурі рододендрони розмножуються насінням та вегетативним шляхом. Для переважної більшості видів рододендрона насіннєве розмноження є більш ефективним, оскільки забезпечує отримування більш стійких особин та відіграє особливу роль у адаптації інтродуцентів [2,3].

3.1.1 Насіннєве розмноження

Насіннєве розмноження рододендрона є найбільш ефективне, так як при ньому з'являється найбільш стійкий до навколишніх умов садивний матеріал, з добре розвиненою кореневою системою. В культурі саджанці вирощують з насіння.

У рододендронів різних видів різні строки дозрівання насіння, різна кількість насіння в одній коробочці, ступінь плодоношення та процент схожості насіння.

В нашій країні насіння дозріває восени, вересні - листопаді. Плоди збирають не дозрілими. Потім їх розкладають тонким шаром в сухому приміщенні на папері або в спеціально відкритих коробках. Насіння зберігають в спеціальних паперових пакетах, в прохолодному місці. При правильному зберіганні схожість насіння зберігається протягом 1 - 2 років, потім різко знижується.

Насіння потрібно висівати з січня по березень, наприклад в домашніх умовах або в теплицях, при температурі 15 - 18?С та відносній вологості повітря не менше 80%. Посіви проводять в невеликі дерев'яні ящики, на дно яких кладуть керамзит та річковий пісок, товщина кожного шару становить 2см. Для вирощування сіянців краще використовувати суміш ялинкової хвої та торфу в однакових пропорціях. Такий субстрат характеризується великою водо- та повітря проникністю, має кислу реакцію середовища (рН=3,25). По фізичним властивостям цей субстрат сприяє кращому зберіганню та розвитку сіянців. За 1 - 2 дні до посіву ґрунт поливають водою в досить великій кількості, щоб вода залишалась в піддоні. З метою рівномірного розсипання насіння по поверхні ґрунту його перемішують з піском. Після посіву ґрунт поливають водою.

Для підтримання постійної і рівномірної вологи ґрунту, ящики накривають склом, або поліетиленовою плівкою до появи сходів. Посіви потрібно провітрювати, тому скло щоденно знімають на короткий час. Дрібні поодинокі сходи з'являються через 2 - 3 неділі, масові - на 1 - 1,5 неділі пізніше. Посіви потрібно захищати від дії прямих потоків сонячного проміння. Температуру в теплиці підтримують в межах 8 - 12?С. Полив зменшують, залишаючи вологим верхній шар ґрунту.

Для прискореного росту і розвитку, посіви підсвічують лампами денного світла на протязі 18 годин на добу. Для нормального росту і розвитку рододендрона необхідне добре освітлення.

Вода для поливу повинна бути м'якою та мати температуру навколишнього середовища. Краще всього поливати річковою, дощовою водою. Водопровідну воду ж потрібно відстоювати та підкислювати.

Починаючи з 3 - 4-х місячного віку сіянці необхідно підживлювати, додаючи суперфосфат та сульфат калію. Підживлюють 1 - 2 рази на місяць. На літо ящики з рододендронами виносять на відкрите повітря, в напівзатінок. Для прискореного росту сіянців рододендрона проводять підживлення мінеральними добривами: аміачною селітрою, суперфосфатом, сульфатом калію. Позитивний ефект ( збільшення довжини рослини в 2 - 3 рази, утворення більшої кількості листків, які в 3 - 5 разів більші за рослини, яких не підживлюють) досягається при внесенні повного набору елементів живлення: азоту, фосфору, калію та мікроелементів.

В вересні ящики з рослинами переносять в теплицю. В кінці жовтня - листопаду рослини впадають в стадію спокою, яка продовжується до лютого місяця. Як тільки рослини починають вегетаційний період, їх підживлюють. При такому догляді рододендрони починають розцвітати в ранньому віці. Наприклад, рододендрон камчатський, вперше зацвітає на другому році розвитку, рододендрони даурський та японський - на третьому.

3.1.2 Вегетативне розмноження

Вегетативне розмноження - це давній спосіб вирощування нових рослин з пагонів, листків, бруньок та коріння. При вегетативному способі розмноження цвітіння рослини настає значно швидше, чим при насіннєвому. Наприклад, рододендрон понтійський, вирощений з насіння, цвіте на 7 - 8 році, а з пагонів на 4 - 5 рік. Маточні рослини перед зрізуванням пагонів потрібно добре полити водою. Вони повинні мати добрий тургор. Пагони рододендрона потрібно брати з однорічних відростків, тому що вони достатньо пластичні та ще не зовсім задерев'янілі.

Строки зрізування пагонів пов'язані з екологією рослини, погодними умовами даного року, індивідуальними особливостями виду або сорту рододендрону. Оптимальний строк для зрізування пагонів з листопадних видів рододендрону - середина червня, з вічнозелених рослин пагони беруть в листопаді. Самі пагони не потрібно змочувати, однак до посадки їх слід тримати в поліетиленових мішках. Довжина пагона повинна становити 6 - 8см, діаметр - 0,5 - 1см. Нижні листки з пагону видаляють, залишаючи 3 - 5 верхніх листка. Найкращий час для зрізування - це ранок [15].

На думку фізіологів, найкраще приживання зрізаних пагонів, залежить від підвищеної концентрації вуглеводів в рослинних тканинах. Краще брати пагони з рослин, які помірно ростуть, а також з північної або затемненої сторони куща. Як правило, такі пагони здатні швидше утворювати кореневу систему.

Пагони висаджують в парнику або теплиці, у вологий ґрунт. Таким може бути наприклад пісок, який забезпечує оптимальну аерацію коріння, але потребує багаторазового поливу, для підтримання постійної та достатньої зволоженості. Ящик заповнюють торфом, шаром 8см та піском шаром 2см. В період утворення рослиною коріння, середньодобова температура ґрунту повинна становити 25?С. Відносна вологість повітря повинна коливатись від 50% до 90% в ясні дні, та приблизно 100% в похмурі та прохолодні дні.

В ясні дні ящики розкривають, а прохолодні залишають закритими.

Дуже важливий момент на перших етапах розвитку кореневої системи рослини - це вологість повітря. На протязі 1,5 - 2 місяців пагони повинні знаходитись в насиченому водяною парою повітрі.

Навіть після утворення кореневої системи їх слід оберігати від дії прямих променів світла, тому скло в парнику або в теплиці забілюють. Після утворення кореневої системи, температуру ґрунту понижують, для запобігання випрівання коріння. Полив водою - помірний, а температура повітря повинна становити 5 - 8?С.

Весною саджанці пересаджують в парники або ящики, які виготовляють з поліетиленових пакетів. Місткість цих пакетів заповнюють ґрунтовою сумішшю такого складу: кислий ґрунт, хвоя або хвойна земля. Через два тижні проводять перше підживлення двох процентним розчином сечовини. Ящики поміщають в прохолодному місці до наступної весни. Два рази на місяць проводять підживлення добривами. Через рік рослини висаджують у відкритий ґрунт.

3.2 Використання рододендронів в культурі

Протягом останнього десятиріччя, коли в Україні почали діяти ринкові відносини, широких розмахів набуло будівництво індивідуальних будинків, котеджів та дач. Важливою складовою частиною такого будівництва є його благоустрій та озеленення.

У зв'язку з цим значно зросли вимоги до ландшафтно - архітектурного оформлення як нових так і реконструйованих забудов. Рододендрони, поряд з іншими високо декоративними рослинами, є найефективнішими чагарниками, які набули широкої популярності в усьому світі. Навесні вони вражають яскравими барвами, відтінками, розмірами та формою суцвіть, а восени - декоративним кольоровим листям: золотистим, багряним, червоним.

Під час цвітіння рододендрони не поступаються найпривабливішим чагарникам. Тому людина, яка хоч раз побачила їхнє дивовижне цвітіння, ніколи не забуде цього пишного видовища.

Про рододендрони знає далеко не кожний мешканець нашої країни. І це не дивно, тому що основна кількість видів цих деревних рослин у природних умовах росте в горах Китаю, Південно - Східної Азії, Далекого сходу, Кавказу й Північної Америки, де вони пристосувалися до вологих кліматичних умов та кислих ґрунтів. На території України природно зростають лише 2 види цього роду - рододендрони жовтий та миртолистий. Треба відмітити, що рододендрон жовтий, є аборигенним видом Житомирського Полісся.

Проте багаторічний досвід вирощування цих рослин у деяких ботанічних садах та дендропарках України переконливо свідчить, що чимало видів, різновидностей, гібридів та сортів рододендронів можна успішно культивувати в зоні Полісся. За їх участю можна створити привабливі й затишні куточки відпочинку не тільки у великих садах, парках та дендраріях, але й на територіях підприємств і організацій, на присадибних ділянках і дачах.

Впровадження перспективних видів і сортів рододендронів у декоративне садівництво в Україні розпочалося приблизно з початку 80 - х років ХХ століття і з кожним роком його обсяги повільно зростають. На сьогодні є кілька причин, які помітно заважають широкому впровадженню рододендронів в озеленення. Однією з них є недостатня кількість садивного матеріалу, адже існуючі в Україні розсадники цих рослин майже не вирощують. Друга, не менш важлива причина - недостатня обізнаність фахівців з озеленення та садівників - аматорів щодо технології створення та вирощування стійких високо декоративних насаджень рододендронів [1,2].

Установлено, що вічнозелені види рододендрона та напіввічнозелений Rh. sichotense мають найвищий бал декоративності Д4, тобто не втрачають декоративного ефекту впродовж всього року. Листопадні та решта напіввічнозелених видів рододендрона мають бал декоративності Д3, тобто декоративні впродовж періоду вегетації.

В культурі Житомирського Полісся, нажаль, рододендрони майже не зустрічаються. Вони лише зустрічаються в окремих приватних будинках, в ботанічному саду ДАУ, а також на території нашого університету. Проте, слід зазначити, що впровадження видів рододендрон в культуру, обов'язково буде відбуватись, завдяки їх привабливому декоративному вигляду та біологічним властивостям.

Але в країнах Європи, види родини рододендрон, успішно культивуються в досить великих обсягах. Під час проходження закордонної практики в Данії, я помітив, що рододендрони широко розповсюджені в озелененні міст, селищ. Вони зростають в міських парках відпочинку та майже біля кожного приватного будинку. З цього можна зробити висновок, що рододендрони користуються великою популярністю серед матеріалу, який використовується в озелененні.

Висновки і практичні рекомендації

Багатство декоративних властивостей деревних рослин та їхня здатність змінюватись в часі створює необмежені властивості для формування зовнішнього вигляду озеленених територій населених місць. Завдяки насадженням можна краще поєднати в одне ціле будівлі та їх групи, а житлові будинки й адміністративні установи - в цілісний комплекс або квартал.

Декоративні насадження поліпшують архітектурний вигляд міст, надають їм кольорової різноманітності, створюють об'ємно - просторовий силует. Крім того, насадження можна використовувати для регулювання руху транспорту та пішоходів, влаштування острівців безпеки, маскування непривабливих об'єктів та деяких елементів міста.

Завдяки великому архітектурно - планувальному і санітарно - гігієнічному значенню декоративні насадження є однією з основних складових частин, які створюють комплекс міста чи селища. Тому озеленення міст, яке пов'язане з цінним рядом архітектурно - художніх, планувальних, інженерно - технічних, біологічних, культурно - освітніх та інших питань, має враховуватись під час комплексної забудови територій.

Зелені насадження відіграють істотну роль і у вертикальному провітрюванні середовища. Різний тепловий режим озеленених і забудованих територій підсилює вертикальні потоки повітря, отже, сприяє переміщенню газів у верхні шари атмосфери.

Деревні рослини у декоративних насадженнях населених пунктів не тільки поліпшують навколишнє середовище, а й самі зазнають тих негативних змін, які відбуваються в повітрі. Від цих змін залежить довговічність насаджень та ефективність виконання ними відповідних функцій у населених пунктах.

Під час руху автотранспортних засобів та діяльності деяких промислових підприємств у містах створюється певний шум. Голосний і тривалий шум негативно впливає на ЦНС та психіку людини. З'являються ознаки втоми, знервованості, роздратованості, частішими стають пульс і дихання, підвищується кров'яний тиск, знижується працездатність.

Здатність крон деревних рослин поглинати та розсіювати енергію звуку - дійовий засіб зменшення шуму. Встановлено, що листяні породи дерев поглинають 26% звукової енергії, відбивають і розсіюють 74%. Шум на вулиці, забудованій високими будинками, без насаджень у 5 разів більший, ніж на такій самій вулиці, обсадженій уздовж тротуарів деревами. Інтенсивність шуму на озеленених тротуарах в 10 разів менша, ніж на не озеленених.

Рододендрон володіє газостійкістю, виділяючи ефірні масла та фітонциди, очищує повітря від хвороботворних мікроорганізмів та сприяє оздоровленню навколишнього природного середовища. Тому впровадження рододендрона в культуру, по - перше зменшить навантаження на навколишнє середовище, по - друге поліпшить екологічний стан населених пунктів, а по - третє збагатить флору нашого, Житомирського Полісся, різноманітними красивими видами рододендронів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Зарубенко А.У. Рододендрони (для декоративного садівництва) - К., 2001. - 78 с.

2. Зарубенко А.У. Ритми розвитку далекосхідних видів роду рододендрон в умовах культури. // Вивчення онтогенезу рослин природних та культурних флор у ботанічних закладах Євразії. - Умань, 1998. - С. 48 - 56.

3. Барбарич А.І. Поширення рододендрона жовтого на Українському Поліссі та можливості його використання. - бот. Журнал, 1987, С. 29 - 68.

4. Базилевская Н.А., Мауринь A.M. Интродукция растений: история и методы отбора исходного материала.- Рига: Изд. Латв. ун-та, 1982.- 103 с.

5. Русанов Ф.Н. Основные понятия об интродукции растений и некоторые ее примеры // Тр. Ботан. сада АН УзССР. - 1954. Вып. 4. - С. 53-85.

6. Соколов C.Я. Современное состояние теории акклиматизации и интродукции растений /7 Интродукция растений и зеленое строительство // Тр. Ботан. ин-та АН СССР. - 1957. - 6, вып. 5. ~ С. 34-42.

7. Гришко Н.Н. Теоретические основы акклиматизации растений // Тез. Совещ. по теории и методам акклиматизации растений (Москва, окт. 1953).-М.-Л., 1953.-С.34-35

8. Сукачев В.Н. Акклиматизация и дендрологическое изучение древесных пород как задача лесного опытного дела // Тр. по лесн. опытн. делу РСФСР. - 1926.- 17, вып.3/67. С.68-87.

9. Белов С.В., Барбинов Ф.А., Козьяков А.Ф. / Под ред. Белова С.В. Охрана окружающей среды: Учебное пособие для техн. спец. вузов. - 2-е изд., испр. и доп. - М.: Высш. шк., 1991. - 319 с.

10. Горелов А.А. Экология: Учебное пособие. - М.: Центр, 1998. - 240с.

11. Демина Т.А. Экология, природопользование, охрана окружающей среды: Учебное пособие. - М.: Аспект Пресс, 1997. - 143 с.

12. Дерлій С.І., Ілюха В.О. Основи екології. - К.: Видавництво Українського фітосоціологічного центру, 2000. - 200 с.

13. Джигерей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища. Навч. посіб. - 2-ге вид., стер. - К.: Т-во „Знання”, КОО, 2002. - 203 с.

14. Збереження і моніторинг біологічного та ландшафтного різноманіття в Україні. К.: Національний екологічний центр України, 2000. 244 с.

15. Калініченко О.А. Становлення дендрофлори та лісової рослинності України // Інтродукція та збереження рослинного різноманіття. - 1996. - Вип.6. - С. 113-116.

16. Капустин В. В. Збереження інтродукційного та аборигенного рослинного різноманіття в умовах культури // Інтродукція та збереження рослинного різноманіття. - 2000. - Вип.. 3. - С. 5-7.

17. Кормилицын В.И., Цицкишвили М. С., Яламов Ю.И. Основы экологии: Учебное пособие. - М.: МПУ, 1997. - 68 с.

18. Кучерявий В.П. Екологія. - Львів: Світ, 2001 - 500 с.

19. Мельник В.Й. Редкие виды флоры равнинных лесов Украины. К.: Фитосоциоцентр, 2000. 212 с.

20. Програма перспективного розвитку заповідної справи в Україні (Заповідники). // Голос України. - 1994 р. - С. 4-5.

21. Сахаев В.Г., Щербицкий Б.В. Справочник по охране окружающей среды. - К.: Строитель, 1986. - 152 с.

22. Cобко в. В.Г. Гапоненком. М. Б. Інтродукція рідкісних і зникаючих рослин флори України. - К.: Наукова думка, 1996. - 258 с.

23. Стеценко М., Домашлінець В. Природа України в контексті екополітики //Збереження і моніторинг біологічного та ландшафтного різноманіття в Україні. -К.: Національний екологічний центр України, 2000. С. 34-38.

24. Стратегия ботанических садов по охране растений. М.: Россельхозакадемия, 1994. 62 с.

25. Харчишин В.Т. та ін. Ботанічні дослідження Житомирщини. Наукові дослідження, присвячені 60-річчю Житомирського державного ботанічного саду.- Житомир: ЖДСІ, 1993. - 62 с.

26. Харчишин В.Т., Собко В.Г., Мельник В.І., Сіренький С.П., Лисак Г.А., Журавський Р.В., Деркач О.В. Рідкісні і зникаючі рослини Українського Полісся. - К.: Український фітосоціологічний центр, 2003 - 248 с.

27. Черевченко Т.М., Мороз П.А., Кузнецов С.І., Музичук Г.М. Проблема збереження різноманіття рослин ex situ II Інтродукція рослин. 1999. №1. 124 с.

28. Черевченко Т.М. Ботанічні сади та дендропарки головні осередки інтродукційних досліджень та збереження різноманіття рослин // Матер. II Міжнар. конф. “Теоретичні та прикладні аспекти інтродукції рослин і зеленого будівництва”. Умань: Дендрологічний парк “Софіївка”. 2002. С. 11-16.

Страницы: 1, 2, 3


Новости

Быстрый поиск

Группа вКонтакте: новости

Пока нет

Новости в Twitter и Facebook

  бесплатно рефераты скачать              бесплатно рефераты скачать

Новости

бесплатно рефераты скачать

© 2010.