бесплатно рефераты скачать
  RSS    

Меню

Быстрый поиск

бесплатно рефераты скачать

бесплатно рефераты скачатьІнноваційна активність підприємницьких структур в умовах інтернаціоналізації української економіки

Інноваційна активність підприємницьких структур в умовах інтернаціоналізації української економіки

ПЛАН

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 ТЕОРИТИЧНІ ОСНОВИ ІННОВАЦІЙ, ІННОВАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ ТА ІННОВАЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

1.1 Сутність інновацій, інноваційного процесу та інноваційного менеджменту

1.2 Класифікація і специфіка інновацій

1.3 Особливості і задачі організації інноваційного процесу

РОЗДІЛ 2 ІННОВАЦІЙНА АКТИВНІСТЬ ПІДПРИЄМНИЦЬКИХ СТРУКТУР В УМОВАХ ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЕКОНОМІКИ

2.1 Чинники активізації інноваційної діяльності підприємства

2.2 Інноваційна активність промислових підприємств України

РОЗДІЛ 3 ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО АКТИВІЗАЦІЇ ІННОВАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ В УКРАЇНІ

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Глобалізація змінила характер міжнародних економічних відносин, які стають одним з визначальних факторів економічного зростання, що потребує реформування внутрішньої економіки з урахуванням тенденцій світогосподарського розвитку.

Сучасний етап ринкової трансформації економіки України передбачає, насамперед, розбудову таких елементів економічної системи, які, з одного боку, здатні забезпечувати сприятливі умови для здійснення господарської діяльності, а з іншого - слугують інструментами впливу на загальну конкурентоспроможність держави.

В умовах НТП, що прискорюється, інтернаціоналізації економічних зв'язків, економічної інтеграції, що поглиблюється, особливого значення набувають процеси вдосконалення інноваційної інфраструктури держав як основи реалізації стратегії інноваційного розвитку.

Формування сталих довгострокових переваг, заснованих на науково-технічних досягненнях та інноваціях, виступає головним чинником підвищення конкурентоспроможності окремих організацій, галузей та національних економік у світовій економічній системі. Саме тому подальший розвиток та модернізація державних інноваційних систем, у тому числі технопарків, стає найважливішим народногосподарським завданням .

Динаміка світового науково-технічного прогресу веде до глибоких змін в економіці всіх країн. Пасивна сповільнена реакція як державних органів, так і менеджерів організацій всіх форм власності на нові вимоги до діяльності і продукції, що випускається, адаптація, що запізнилася, до нових умов приводять до негативних економічних наслідків: різкому зниженню прибутковості власної продукції в порівнянні з аналогічною прогресивною, конкурентоздатною.

Більшість передових промислових підприємств і організацій України усвідомили необхідність проведення інноваційної політики, проте невизначеність в структурній перебудові економіки і інші чинники, обумовлені національним менталітетом, перешкоджають приєднанню українських бізнесменів до світових інноваційних процесів.

Перед українськими менеджерами в умовах нестабільності законодавчої діяльності державних органів в перехідний період виникають складні проблеми, від рішення яких часто залежить само існування підприємства. За даними соціологічних досліджень, на ці проблеми окрім об'єктивних чинників впливають низька якість менеджменту, нездатність багатьох менеджерів максимально використовувати творчий потенціал персоналу підприємства.

РОЗДІЛ 1 ТЕОРИТИЧНІ ОСНОВИ ІННОВАЦІЙ, ІННОВАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ ТА ІННОВАЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

1.1 Сутність інновацій, інноваційного процесу та інноваційного менеджменту

Інновація - це використання в тій або іншій сфері суспільної діяльності (виробництві, економічних, правових і соціальних відносинах, науці, культурі, освіті і т. д.) результатів інтелектуальної праці, технологічних розробок, направлених на вдосконалення соціально-економічної діяльності.

Значення терміну “інновація” залежить від конкретної мети дослідження, вимірювання або аналізу об'єкту.

Сучасна економічна теорія розрізняє п'ять основних типів інновацій:

- введення нового продукту (товарна інновація);

- введення нового методу виробництва (технологічна інновація);

- створення нового ринку товарів або послуг (ринкова інновація);

- освоєння нового джерела постачання сировини або напівфабрикатів (маркетингова інновація);

- реорганізація структури управління (управлінська інновація) [13, ст.5].

Інноваційний процес (ІП) - це послідовний ланцюг подій, в ході яких інновація визріває від ідеї до конкретного продукту, технології, структури або послуги і розповсюджується в господарській практиці і суспільній діяльності.

На відміну від науково-технічного прогресу (НТП) інноваційний процес не завершується впровадженням нової технології і появою нового продукту на ринку. Цей процес не уривається і після впровадження, бо у міру розповсюдження (дифузії) нововведення удосконалюється, стає ефективнішим, набуває нових споживчих властивостей.

Основа ІП - процес створення і освоєння нових технологій, що вимагає, як правило, фундаментальних досліджень, напрямлених на отримання нових знань про розвиток природи і суспільства безвідносно до їх конкретного використання. Фундаментальні дослідження поділяються на теоретичні і пошукові (цілеспрямовані). Модель ІП має циклічний характер, складається з окремих ланок (самостійних процесів) і матеріалізується у функціональні організаційні структури. Економічна і технологічна дія ІП на суспільну діяльність виявляється в збільшенні економічного і науково-технічного потенціалу держави, підвищенні технологічного рівня всіх ланок ІП.

У узагальненому вигляді модель ІП можна записати так:

ФД > ПД > РПр > Ос > ПВ > М > Зб

де ФД - фундаментальні дослідження; ПД - прикладні дослідження; Рпр - розробка і проектування; Ос - освоєння; ПВ - промислове виробництво; М - маркетинг; Зб - збут.

Фундаментальні дослідження - початкова стадія ІП, насичена науковими дослідженнями. Проте кожен подальший елемент циклу також вимагає наукових і прикладних досліджень [13, ст.6].

Кількість і якість інформації убувають від фундаментальних досліджень до промислового виробництва. Дослідницька діяльність замінюється досвідом, навиками, стандартними прийомами, що носять часто суб'єктивний характер ст.5іки. - 2007. - №8(74).

Світовий досвід показує, що тільки окремі фундаментальні дослідження утілюються в розробку, проектування і промислове виробництво. До 90 % тих фундаментальних досліджень мають негативний результат. З 10 % що залишилися не всі мають практичний вихід. Основною метою фундаментальних досліджень є пізнання і розвиток ІП, вивчення теорії питання. Прикладні дослідження мають іншу спрямованість - це упредметнені знання, використовувані в різних технологіях, в результаті яких створюються нові машини, устаткування і системи. Прикладні дослідження плавно переходять в розробку і проектування, далі - в освоєння і промислове виробництво.

Фази маркетингу і збуту пов'язані з комерційною реалізацією результатів ІП.

Таким чином, інноваційний менеджер в процесі своєї діяльності вникає в різні фази ІП і з урахуванням цього створює свою управлінську стратегію.

Інноваційний менеджмент - це сукупність методів і форм управління ІП, а також зайнятими цією діяльністю організаційними структурами і їх персоналом. Як і для будь-якої іншої області менеджменту, для інноваційного менеджменту необхідно вміти чітко поставити мету і обрати стратегію. Інноваційний менеджмент включає такі стадії:

- планування (складання плану реалізації мети і стратегії);

- визначення умов і організація (виявлення потреби в ресурсах для реалізації фаз ІП, постановка завдань перед співробітниками, організація роботи);

- виконання (проведення досліджень, здійснення розробок, реалізація плану);

- керівництво (контроль і аналіз, коректування дій, накопичення досвіду, оцінка ефективності застосування інновацій - проектів, управлінських рішень і т. д.) [13, ст.7].

Інноваційний менеджмент покликаний вирішити соціальні проблеми трудових колективів стагнуючих підприємств, що накопичилися, оздоровити в цілому суспільство України, дати йому шанс і надію економічного зростання.

Першочерговими завданнями інноваційних менеджерів в Україні є наступні:

- забезпечення життєздатності свого підприємства в умовах внутрішньої і зовнішньої конкуренції;

- розробка і послідовна реалізація програм розвитку персоналу підприємства (фірми) з урахуванням соціальних проблем свого підприємства і суспільства в цілому;

- уміння йти на ризик в розумних межах і здатність нівелювати дію ризикових ситуацій на фінансове положення фірми [13, ст.3].

Інноваційний менеджер повинен ухвалювати раціональні рішення, засновані на методах економічного аналізу, на технічному обґрунтуванні і оптимізації ІП.

1.2 Класифікація і специфіка інновацій

Для успішного управління інноваційною діяльністю менеджерові необхідно відрізняти власне інновації від неістотних видозмін в продуктах, технологіях, а також від реорганізацій (незначні зовнішні зміни продукту без істотних змін його споживчих властивостей, зміна параметрів технологічного процесу без економічного ефекту, створення нових управлінських структур без розробки стратегічних напрямів і т. д.).

Новизну інновацій оцінюють як по технологічних параметрах, так і з ринкових позицій [13, ст.8].

По технологічних параметрах розрізняють інновації продуктові і процесні.

За допомогою продуктових інновацій отримують принципово нові соціально корисні продукти із застосуванням нових матеріалів, напівфабрикатів, що комплектують.

Процесні інновації полягають в розробці і застосуванні нових технологій, методів організації, створенні нових організаційних структур.

Класифікація інновацій з урахуванням результативності і напряму ІП, а також вибору методу управління, адекватного особливостям ІП, приведена в табл. 1.

Таблиця 1

Класифікація інновацій

№ п/п

Класифікаційна ознака інновацій

Класифікаційні угрупування інновацій

1

Область застосування

Управлінські, організаційні, соціальні, промислові і т.д.

2

Отримані в результаті науково-дослідних розробок

Наукові, технічні, технологічні, конструкторські, виробничі, інформаційні

3

Темпи здійснення

Швидкі, сповільнені, зростаючі, затухаючі, рівномірні, стрибкоподібні

4

Ступінь інтенсивності

"Бум", рівномірна, масова, слабка

5

Масштаби

Трансконтинентальні, транснаціональні, регіональні, великі, середні, дрібні

6

Результативність

Висока, низька, стабільна

7

Ефективність

Економічна, соціальна, екологічна

По ступеню ринкової новизни розрізняють інновації для світової галузі, для галузі в країні, для даного підприємства або для групи підприємств [13, ст.9].

Існують такі типи інновацій:

- за глибиною змін, що вносяться, - радикальні (базові), поліпшуючі, модифікаційні (приватні);

- за ступенем розповсюдження - одиничні і дифузні;

- за місцем у виробничому циклі - сировинні, такі, що забезпечують (технологічні), продуктові;

- за захватом очікуваної частки ринку - локальні, системні, стратегічні;

- за інноваційним потенціалом і ступенем новизни - радикальні, комбінаторні, удосконалювальні.

Комплексний характер інновацій, їх різноманітність і різносторонність вимагають серйозної розробки і обґрунтованої класифікації.

1.3 Особливості і задачі організації інноваційного процесу

Інноваційні процеси тієї або іншої спрямованості здійснюються у всіх сферах соціальної і економічної діяльності держави в рамках підприємств і установ різних форм власності. Головним ресурсом, що залучається в ІП, є людина. Успіх інновацій залежить як від цивільної позиції, так і від науково-технічної компетенції персоналу, від творчої активності, стимуляції і мотивації окремих співробітників.

На фірмах і підприємствах ІП повинні охоплювати інформаційну, наукову, проєктно-конструкторськую і виробничу діяльність. Велика роль в здійсненні ІП відводиться також економіко-управлінській і соціально-культурній діяльності. По значущості, трудомісткості, кваліфікації фахівців переважає наукова і проектна діяльність.

Організація ІП в рамках наукових і проектних установ багатоваріантна. По характеру виконуваних робіт можна виділити чотири групи чинників:

- відмінність і послідовність виконання досліджень і розробок;

- структура ресурсів;

- терміновість і швидкість розгортання робіт;

- організаційні зв'язки [13, ст.10].

Матеріально-технічна база наукових і проектних розробок - виключно важливий і найбільш динамічний елемент ІП.

Раціональна організація і управління ІП залежать від оптимального поєднання величини витрат на створення інновацій, термінів їх реалізації, а також ринкових параметрів (можливостей).

Зарубіжний і вітчизняний досвід роботи наукових і інноваційних організацій дозволяє класифікувати їх залежно від сфери діяльності (табл. 2).

Таблиця 2

Сфери організаційної діяльності ІП

Сфера діяльності

Організації

Державне управління

Міністерства і відомства (оборона, суспільний порядок, охорона здоров'я, соціальне забезпечення і т. д.); місцеві органи влади і самоврядування; некомерційні (неприбуткові) організації, які фінансуються і контролюються урядом, які займаються дослідницькою діяльністю соціальних і адміністративних функцій держави

Підприємницька

Організації, підприємства, фірми, діяльність яких пов'язана з виробництвом продукції і наданням послуг з метою продажу (зокрема підприємства державної власності)

Вища освіта і наука

Всі вузи незалежно від джерел фінансування або правового статусу; научно-дослідницькі, експериментальні станції і клініки, асоційовані з вузами або керовані ними; організації, обслуговуючі вузи, що входять в систему вищого і среднього утворення

Часта некомерційна (неприбуткова)

Професійні союзи і суспільства, асоціації, суспільні і добродійні організації, фонди (окрім фондів, які більш ніж на 50 % фінансуются державою); приватні індивідуальні організації

РОЗДІЛ 2 ІННОВАЦІЙНА АКТИВНІСТЬ ПІДПРИЄМНИЦЬКИХ СТРУКТУР В УМОВАХ ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЕКОНОМІКИ

Під інноваційно активним підприємством розуміють підприємство, що займалось інноваційною діяльністю. Аналіз інноваційної сфери української промисловості вказує на її кризовий стан. Уникнути його можливо лише відновлюючи самостійний науково-технічний розвиток. На сьогодні вбачається два напрямки інноваційного розвитку країни: з акцентом на першочерговий розвиток наукоємного виробництва на базі ВПК або ж першочерговим розвитком цивільних галузей, споживчого сектору. Необхідно відзначити, що перевагу необхідно надати споживчому сектору.

Для стимулювання інноваційної діяльності у промисловій галузі необхідні: мотивація працівників до інноваційної діяльності, зменшення міграції вчених; законодавчі зміни у галузі інноваційної діяльності щодо пільг і стимулів (зниження податків до підприємств, які розвиваються; удосконалення амортизаційної політики); розширення джерел фінансування; тісна співпраця з іноземними підприємствами, обмін досвідом; активізація діяльності технопарків шляхом державної підтримки; розширення практики надання інноваційним підприємствам середньострокових кредитів із зниженням процентної ставки [4, с.114].

2.1 Чинники активізації інноваційної діяльності підприємства

Однією з найактуальніших проблем вітчизняної економіки є підвищення конкурентоспроможності промисловості на основі її технологічного переоснащення й розвитку наукоємних галузей виробництва. Тому виникає гостра потреба в одержанні підприємствами доступу до передових технологій.

Водночас підвищення ступеня відкритості національної економіки поряд із посиленням інтеграційних процесів у світовій економіці супроводжується загостренням конкуренції, що зумовлює необхідність пошуку ефективних шляхів просування продукції вітчизняних товаровиробників на ринку, переважно інноваційної, оскільки традиційні її види здебільшого неконкурентоспроможні.

Інноваційна спрямованість економічного розвитку змінює його основу, що потребує високої концентрації матеріальних і фінансових ресурсів, а також підвищеної уваги до використання інтелектуальних ресурсів [6, с. 23].

Аналіз наукових праць підтверджує актуальність і важливість дослідження згаданої проблеми і пошуку шляхів її розв'язання.

За минулий період вжито низку заходів для регулювання й стимулювання інноваційної діяльності, створено механізми державного фінансування інновацій, зокрема й інфраструктури інноваційної діяльності. Однак головною проблемою залишається недосконалість зв'язків між розробниками й споживачами нововведень, тобто головними учасниками інноваційного процесу, низька мотивація і для розробки, і для фінансування інновацій, що є наслідком інформаційної непрозорості цього процесу.

Характерна ознака нинішнього етапу розвитку економічно розвинених країн -- пріоритети в галузі технологій. Це етап становлення нового підходу до формування й реалізації національної політики науково-технічного, промислового й інноваційного розвитку з метою швидкого нарощування обсягів виробництва конкурентоспроможної продукції і на внутрішньому, і на зовнішніх ринках [14, с.152].

Нині інноваційна діяльність у технологічній сфері здійснюється переважно на промислових підприємствах, а також в організаціях малого бізнесу. Під час вивчення інноваційної діяльності основна увага приділяється дослідженню промислових підприємств, оскільки саме промисловість є основним споживачем створюваних технологічних інновацій.

Страницы: 1, 2


Новости

Быстрый поиск

Группа вКонтакте: новости

Пока нет

Новости в Twitter и Facebook

  бесплатно рефераты скачать              бесплатно рефераты скачать

Новости

бесплатно рефераты скачать

© 2010.