бесплатно рефераты скачать
  RSS    

Меню

Быстрый поиск

бесплатно рефераты скачать

бесплатно рефераты скачатьКурсовая работа: Світ - творіння Боже

Курсовая работа: Світ - творіння Боже

Українська Православна Церква

Київський Патріархат

Волинська Духовна Семінарія

Кафедра богослов’я

СЕМЕСТРОВА РОБОТА

«Світ - творіння Боже»

Студента I курсу ВДС

Герасимчука Сергія Петровича

Науковий керівник

Викладач ВДС

о. Петро Герасимук

м. Луцьк 2007р.


Зміст

1. Вступ

2. ТВОРЕННЯ СВІТУ НЕ ОД ВІЧНОСТІ, А В ЧАСІ, РАЗОМ ІЗ ЧАСОМ

3. СПОСІБ БОЖЕСТВЕННОГО ТВОРЕННЯ СВІТУ

4. СПОНУКА І ЦІЛЬ ТВОРЕННЯ

5. УЧАСТЬ УСІХ ОСІБ СВЯТОЇ ТРОЙЦІ У СПРАВІ ТВОРЕННЯ

6. ПОРЯДОК ТВОРЕННЯ СВІТУ І ГОЛОВНІ ВИДИ СТВОРЕНОГО

7. ТВОРЕННЯ СВІТУ ВИДИМОГО. МОЙСЕЄВА РОЗПОВІДЬ ПРО ТВОРЕННЯ СВІТУ І її ІСТОРИЧНИЙ ХАРАКТЕР

8. ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ РЕЧОВИННОГО СВІТУ

9. ТВОРЕННЯ ЗАГАЛЬНЕ

10. ТВОРЕННЯ ЧАСТИННЕ

11. ДОСКОНАЛІСТЬ ТВОРІННЯ

12. Висновок

13. Використана література


Вступ

Світ як сукупність усього буття має причину свого буття в Бозі, а не виник якимось чином сам собою, без причини чи випадково. Так навчають нас об'явлення і Церква. Найперші слова Писання такі: "Напочатку Бог створив Небо та землю" (Бут. 1:1). Псалмоспівець говорить: "Все, що хоче Господь, те Він чинить на Небі та на землі, на морях та по всяких глибинах!" (Пс. 135:6).

Переконання про походження світу від Верховної Особи - Бога - є настільки загальнолюдським переконанням, як і переконання у бутті Божому. Але істинну, співобразну з найвищою досконалістю Бога, відповідь на питання про сам спосіб, яким Він створив світ, дає тільки об'явлення у своєму вченні про походження від Бога всього існуючого через творення.

Символ віри вчить вірити в Бога Отця як Вседержителя, Творця неба і землі, світу видимого і невидимого. Бог створив усе існуюче в просторі і часі з абсолютного небуття.

Усе має свій початок, воно якось з'являється. Це випливає з нашого щоденного досвіду. Початок буття можна здійснювати або через народження, або через творення. Для народження характерна єдність за сутністю і подібність за формою народжуючого і народжуваного. Народження - категорія особиста. В народженні утворюється нова особа за іпостассю. Народити - стати батьком, народитися - стати сином. У Символі віри говориться, що Син народжений, а не створений, Єдиносущний з Отцем, Він - не творіння.

Для творення характерно протилежне - нове, за сутністю і за природою, відношення до Творця. Тобто "створити що-небудь" означає "створити що-небудь інше". Створене Богом - не бог, людиною - не людина. Бог творить неорганічний світ, організми й, зокрема, людину, а організми народжують собі подібних. Богооб’явлене вчення терміном "творіння" окреслює таку дію всемогутності Божої, якою створено все існуюче поза Богом, не з будь-чого, а з "не сущихь" (ц.-сл.) - небуття. Усе це створено вільною дією волі Божої.

Отже, вірити в Бога, Творця неба й землі,- означає визнавати, що світ, тобто сукупність усього дочасного буття, створений Богом не тільки за формою й способом свого існування, але й за матерією, із абсолютного небуття. Учення про походження світу через творення заперечує інші способи створення світу. Бог не створює світу зі Своєї природи і не змінює її, не використовує ніяких раніше існуючих елементів. Він творить без будь-яких знарядь чи пристосувань. Він Один покликав до буття світ, задуманий Його розумом, світ, якого не було.

"Напочатку Бог створив Небо та землю. А земля була пуста та порожня..." (Бут. 1:1-2). Цих два вірші можна розглядати як передмову до всього сказаного про творіння в порівнянні з їв. 1:1, де проголошується нетварне, нестворене буття Бога Слова і Його відношення до Бога Отця, а також говориться про початок тварного буття.

У Бут. 1:1-2 говориться:

1. Про принцип творіння - спочатку створив.

2. Суб'єкт творіння, тобто хто створив, - Бог.

3. Об'єкт творіння, тобто що створив, - Небо й землю.

4. Стан цього творіння - безвидність і пустота.

Слова "Небо й земля" у Святому Письмі позначають весь обсяг створеного буття (Дії 14:15); ап. Павло в Кол. 1:16 використовує також слова "видиме й невидиме". У давньоєврейській мові немає слова, відповідного нашому "всесвіт".

Ця думка про походження Неба і землі підтверджується складом і структурою речення, зв'язаного зі словом "спочатку" ("напочатку") - євр. bereschit [берешіт]; слово "сотворив" (bara) виражає думку про творіння з нічого. Святе Письмо Старого Заповіту не раз повторює цю думку (Іов. 12:9; Пс. 103:26-28; Іс. 51:13; 2 Мак. 7:28).

Новий Заповіт доповнює, показує участь Осіб Святої Тройці у справі творення, зокрема Сина Божого: "Усе через Нього постало, і ніщо, що постало, не постало без Нього" (їв. 1:3); "Ним створено все на Небі й на землі, видиме й невидиме" (Кол. 1:16), бо "есе з Нього, через Нього і для Нього" (Рим. 11:36).

Уся стародавня Церква, мужі апостольські, апологети, отці й учителі Церкви одностайно свідчать про творіння світу Богом "із нічого". Можливість походження всього існуючого з небуття пояснюється всемогутністю Божою. Особисто для себе ми не можемо пояснити, що означає творити, тому що творення - це рід діяльності, який перевершує можливості людини.1


ТВОРЕННЯ СВІТУ НЕ ОД ВІЧНОСТІ, А В ЧАСІ, РАЗОМ ІЗ ЧАСОМ

Світ існує не од вічності, а створений Богом у часі, точніше - разом із часом. Догмат про тимчасовість світотворення випливає прямо з учення про створення світу. Якщо світ сотворений, значить він раніше не існував, отже має початок. Таким чином, за створеним потрібно визнати початковість, тимчасовість. Час не є чим-небудь існуючим від речей. Це послідовні переміни у бутті речей; без таких змін не було б часу. А тому правильніше сказати, що Бог створив усе існуюче не тільки не од вічності, а в часі, разом із часом. Православна Церква вчить, що Бог є "Творець не лише речей, але й самого часу і віку, в якому речі отримували буття" (Пр. исп.,1 ч., отв. на в. 33).

Об'явлення утверджує істину про тимчасовість світотворення, коли згадується про початок усесвіту: "Напочатку Бог створив Небо та землю" (Бут. 1:1) і вказується, що його раніше не було: "І тепер прослав, Отче, Мене Сам у Себе тією славою, яку в Тебе Я мав, поки світ не постав" (Ів. 17:5). З іншої сторони, вічним, або тим, що не має ні початку, ні кінця свого буття (в порівнянні з усім, що від Бога виникло), об'явлення називає Самого тільки Бога. Якщо ж Він один безпочатковий, то все інше, отже, небезпочаткове. Про творіння самого часу Богом ідеться в словах апостола про Сина Божого: "що Ним і віки Він створив" (Євр. 1:2).

Світ хоч і створений у часі, разом із часом, але думка про створення світу була завжди властива Божественному розумові: "Звісні одвіку Богові всі діла Його" (Дії 15:18, Куліш).

Здорова думка може переконатись у тому, що світ небезпочатковий, спостерігаючи у ньому зміни (Пс. 102:26-28). Що змінюється, те не може бути вічним, що ж існує од вічності, те повинно вічно і залишатись таким, яким воно від вічності існує, тобто повинне бути вічним і незмінним, і при цьому - не тільки за природою, але і за станом. З іншої сторони, визнавати безпочатковість, або вічність, світу означало б визнання його щодо цього рівним Богу. Але "якщо Бог не один вічний,- зауважує Тертулліан,- у такому разі Він і не Бог" (Проти Гермог. 4; Проти Марк. 1:15).2

СПОСІБ БОЖЕСТВЕННОГО ТВОРЕННЯ СВІТУ

Спосіб Божественного творення світу недосяжний для обмеженого розуму людського. На постійному досвіді ми бачимо тільки походження із готового матеріалу, але не бачимо походження чого-небудь із цілковитого небуття. Засвоїти тайну творення ми можемо тільки вірою. "Вірою ми розуміємо, що віки Словом Божим збудовані, так що з невидимого сталось видиме" (Євр. 11:3),- вчить апостол. Віра приводить нас до розуміння того, як дією всемогутності Божої віки, тобто часи, які стали існувати тільки з появою залежних від умов часу істот, а отже, і весь створений світ, од існування їх вічно в розумі Божому, тільки в одному уявному і таємному вигляді, стали видимими; як втілилась думка Божа про створення світу за відсутності всякого побічного, зовнішнього матеріалу.

Не пояснюючи сутності таїни творіння, об'явлення дає розуміти, що спосіб творення світу повністю відпо­відний властивостям уседосконалого Бога. Воно вчить, що творення не було викликане якими-небудь непередбаченими Богом, випадковими і зовнішніми причинами, але од вічності призначено Ним же Самим. Господу споконвіку відомі всі вчинки Його (Дії 15:18; Дан. 13:42; Сир. 23:29, 39:26). Світотворення, отже, є тільки здійсненням вічних ідей Божих про світ, у якому Він вбачав одвіку всі майбутні Свої творіння: "Бог бачив усе перед тим, як стало існувати,- говорить святий Іоан Дамаскин,- од вічності, уявляючи в розумі Своєму; і кожна річ отримує буття своє у відповідний час, унаслідок вічної Його із хотінням поєднаної думки" (Точное изложение прав. веры, І кн., 9 р., "Об иконах", сл.З).

Далі об'явлення вчить, що світ створений Богом за Його бажанням, а не з якої-небудь необхідності. Усе, що хоче Господь, те Він чинить на небі та на землі, на морях та по всяких глибинах {Пс. 135:6, 114:11; Об. 4:11). Якщо б не було в Бога вільного бажання створити світ, то Він і не створив би його, бо щодо дій Божих неможливий ані зовнішній, ані внутрішній примус. Зовнішнє насилля неможливе, бо Він єдиний самобутній і всемогутній, притому ж до початку світобуття крім Бога нічого не було. Але не могло бути в Нього і внутрішнього насилля до творення. Бог як Особа повністю досконала, а тому всеблаженна не мав потреби в якому-небудь іншому, відмінному від Себе бутті, для переповнення своєї довершеності і блаженства.

Нарешті усе Господь створив без найменших труднощів і яких-небудь перешкод: «І сказав Бог: "Хай ста­неться світло!" І сталося світло» (Бут. 1:3); "Він наказав - і створились вони" (Пс. 148:5; Вих. 40:22-23). Під творчим словом Божим, звичайно, ми повинні розуміти не слово, подібне до людського, а вираження всемогутньої волі Всевишнього.

Таким чином, Бог створив світ за вічними первообразами (ідеями) Своїми про нього, абсолютно вільно, всемогутністю Своєї волі.3

СПОНУКА І ЦІЛЬ ТВОРЕННЯ

Вседосконалій волі Божій не властиво діяти невмотивовано або за випадковим потягом почуття, а всемогутності Наймудрішого - без цілей. "Не створив її пустою",- говорить Він про землю (Іс. 45:18); "Недарма Я вчинив усе те, що вчинив у нім, - каже Адонай Господь" (Єз. 14:23). Отже, що ж спонукало Бога до створення світу і для якої мети він створений? «Того, що в Бозі, ніхто не знає, крім Духа Божого» (1 Кор. 2:11). Про спонуку і ціль творення ми можемо знати тільки з об'явлення Господнього.

Православною Церквою вчення про це подається так: "Потрібно вірити, що Бог... будучи благим і преблагим, хоч Сам у Собі предосконалий і преславний, створив із нічого світ для того, щоб і інші істоти, прославляючи Його, брали участь у Його благості" (Пр. исп., ч. 1, отв. на вопр. 8; пор.: Простр. кат., о 1 чл.). Таким чином, спонукою для творення світу була безмежна благість Божа, бажання мати причасників слави Своєї поза Своїм внутрішнім життям, ціллю творення - блаженство створінь і слава Творця.

Любов "породила" у Бозі бажання створити світ і "спонукала" Його всемогутність і премудрість до здійснення цього бажання. Благість і любов є самою сутністю Божою; "Бог є любов" (1 їв. 4:8; 4:16); "Ніхто не благий, окрім одного Бога" (Мр. 10:18, Хоменко). Тому і воля Його блага і бажає тільки добра. Але любові не властиво залишатися замкнутою, не проявлятися назовні. Навпаки, одна з основних властивостей любові, благості - давати свої блага якнайбільшій кількості істот і найбільш можливою мірою. За Своєю безмежною бла-гістю Бог і створив світ із численними родами здатних до прийняття благ дочасних видів і форм життя, і дав їм стільки і таких благ, скільки і які може прийняти дочасна жива істота за своєю природою. І Писання, звертаючи наші погляди на самі творіння, запрошує вбачати і визнавати у творенні діло благості Божої: "Господь добрий до всіх, а Його милосердя - на всі Його творива!" (Пс. 145:9; пор. Прем. 11:26-27). "Дякуйте Господові, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя!" (Пс. 106:1; пор. 135:5-9).

На благість Божу як на спонуку до створення світу вказували і древні отці Церкви. "Бог нічого не потребує, - говорить блаж. Феодорит,- але Він, будучи безоднею благості, благоволив неіснуючим дарувати буття". За словами св. Івана Дамаскина, «благий і всеблагий Бог не задовольнявся спогляданням Себе Самого, але за ("надлишком") благості Своєї благоволив, щоб з'явились істоти, що

Відповідна до спонуки і ціль творення. Всевишній усе створив для блаженства творінь і заради великої Своєї слави. Що блаженство творінь є однією із цілей творення, ясно з тієї спонуки, із якої Бог благоволив створити світ. Об'явлення свідчить, що всі дії Божі щодо світу - провидіння, викуплення, спасіння людини - мають за мету блаженство творінь, що блаженство творінь і було ціллю творення.

За ясним ученням Біблії, усе створене призначено бути об'явленням слави Божої й існує на славу Божу. У пророків уся природа вбачається такою, що славить Творця або прикликається до Його прославлення: "Небо звіщає про Божую славу, а про чин Його рук розповідає небозвід" (Пс. 18:2); "уся земля повна слави Його!" (Іс. 6:3).

Людина також створена на славу Божу і для об'явлення досконалостей Його (Сир. 17:7-8, 17:10-11; Іс. 43:7; 61:3). Усе існування її повинно бути спрямоване до однієї цілі - слави Божої: "Отож прославляйте Бога в тілі своєму та в дусі своєму, що Божі вони" {1 Кор. 6:20); "Тож коли ви їсте, чи коли ви п'єте, або коли інше що робите,- усе на Божу славу робіть!" (1 Кор. 10:31; пор. Мф. 5:16). Життя ангельське є безперервним славословленням на честь і похвалу Господа (Іс. 6:3; Пс 102:20; Об. 4:8).

У діях Божих щодо світу і людини остання їх ціль є славою Божою. Спаситель свідчить, що найвеличніше діло Божественної любові - викуплення людей - має на меті славу Божу: "Тепер ось прославивсь Син Людський, і в Ньому прославився Бог" (їв. 13:31; пор. 8:50-54; 17:1-4),- говорив Він у прощальній бесіді з учнями. Так само і друге пришестя Господа на землю буде ради слави Його: "Прийде [Спаситель світу],- говорить апостол, - прославитися у Своїх святих і появити Себе того дня на подивусім, які увірували" (2 Сол. 1:10, Хоменко).

Отже, всі дії Божі мають одну ціль - Його безконечну славу, або прояв Його вічних досконалостей у часовому і зовнішньому бутті: "Все Господь учинив ради цілей Своїх", - говорить Мудрий. За словами апостола: "Усе через Нього й для Нього створене!" (Кол. 1:16), "все ради Нього й усе від Нього" (Євр. 2:10); "все з Нього, через Нього і для Нього" (Рим. 11:36), "щоб Бог був у всьому все" (1 Кор. 15:28).

Слава Творця у досконалості й блаженстві творінь є загальною й останньою метою всього створеного буття. Само собою зрозуміло, що цим не виключаються й особливі, окремі цілі для окремих видів створених істот, для світу ангельського, землі і земних творінь, для людини. Але ці окремі цілі підлеглі вказаній найвищій меті.

Створення світу ради слави Божої не стоїть у якому-небудь протиріччі з ученням про створення всього для блаженства творінь. По суті - це не дві мети, а тільки дві сторони однієї і тієї ж цілі, яка розглядається з різних точок зору і в різних відношеннях. Слава Божа не є щось подібне до славолюбства людського. Бог "шукає" Собі слави не так, як шукають її люди: Його слава нерозривно з'єднана з блаженством творінь, - вона і є їх досконалістю і блаженством. Наскільки творіння засвоює, відображає славу Божу, Його досконалості і через це прилучається до Творця, Джерела істинної досконалості і блаженства, - настільки можливе і його блаженство.

УЧАСТЬ УСІХ ОСІБ СВЯТОЇ ТРОЙЦІ У СПРАВІ ТВОРЕННЯ

Об'явлення і Церква вчать, що справа творення належить не одній якійсь Іпостасі Божества, а всім Трьом Особам Святої Тройці: "Віруємо,- навчають східні патріархи,- що триіпостасний Бог, Отець, Син і Святий Дух,- є Творець усього видимого і невидимого" (Посл. 4 розд.).

І. Натяки на участь усіх Осіб Св. Тройці у справі творення знаходяться в Старому Заповіті: "Напочатку Бог створив Небо та землю" (Бут. 1:1); «/ сказав Бог: "Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою"» (Бут. 1:26). Але є в Святому Письмі й такі свідчення, в котрих окремо вказується на творчу діяльність тієї чи іншої Особи Святої Тройці.

Так, про першу Іпостась мовиться: "Для нас один Бог - Отець, що з Нього [походить] усе" (1 Кор. 8:6). У молитві апостольській (Дії 4:24-28) початкові слова: "Владико, що небо, і землю, і море, і все, що в них є, Ти створив" - звернені, власне, до Бога Отця.

Про участь Сина Божого у світотворенні Святе Письмо говорить: "Усе через Нього постало, і ніщо, що постало, не постало без Нього" (їв. 1:3); "Ним створено все на Небі й на землі... усе через Нього й для Нього створено!" (Кол. 1:16).

На участь Святого Духа у світотворенні більш ясно вказано у Старому Заповіті. В словах "Дух Божий ширяв над поверхнею води" (Бут. 1:2) Дух змальовується неначе вливаючим життя у новостворену матерію. Можна вбачати подібні вказівки у словах псалмоспівця, у яких Дух зображається відмінним від Отця: "Посилаєш Ти Духа Свого - вони [живі істоти] творяться, і Ти відновляєш обличчя землі" (Пс. 104:30). Взагалі ж Дух Святий щодо світу в Біблії зображається переважно Джерелом життя і Творцем усього творіння (Лк. 1:25; їв. 3:6, 20, 22, 23; 1 Кор. 12:8-11 та ін.).

Церквою вчення про участь усіх Осіб Святої Тройці у справі творення внесено до Нікео-Царгородського символу. Він вчить вірувати в "Бога Отця ... Творця Неба і землі, всього видимого і невидимого", в "Сина Божого... через Якого все сталося" і в "Духа Святого, Господа Животворчого".4

II. У чому полягала участь кожної Особи Святої Тройці у справі творення? Біблія не відкриває нам це з повною ясністю, але можна знайти вказівки, з яких видно різницю у творчій діяльності Отця, Сина та Святого Духа. Так, у Писанні є вирази, що все походить від Отця (1 Кор. 8:6; 2 Кор. 5:18), через Сина (їв. 1:3; Кол. 1:16; Євр. 1:3 та Ін.). в Дусі (Еф. 2:18; Рим. 11:36). Древні вчителі Церкви цю думку Святого Письма коротко висловлювали так: "Отець творив світ через Сина в Дусі Святому" або "все від Отця через Сина в Дусі Свято­му". Докладніше Василій Великий різницю у творчій діяльності Осіб Святої Тройці визначив так: "У творенні їх (ангелів) уявляй першочергову причину створеного - Отця, і причину творчу - Сина, і причину здійснюючу - Духа, так що службові духи мають буття за волею Отця, набувають буття під дією Сина і здійснюються в бутті присутністю Духа... Внаслідок цього уявляй Трьох - пануючого (повеліваючого) Господа, творче Слово і стверджуючого Духа"; "Божий Дух завжди остаточно здійснює все, що походить від Бога через Сина" (О Св. Духе, 16; Против Евн., 5).

Страницы: 1, 2


Новости

Быстрый поиск

Группа вКонтакте: новости

Пока нет

Новости в Twitter и Facebook

  бесплатно рефераты скачать              бесплатно рефераты скачать

Новости

бесплатно рефераты скачать

© 2010.