бесплатно рефераты скачать
  RSS    

Меню

Быстрый поиск

бесплатно рефераты скачать

бесплатно рефераты скачатьКурсовая работа: Джек Керуак та його найвідоміший роман "На дорозі"

Курсовая работа: Джек Керуак та його найвідоміший роман "На дорозі"

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТВОРЧІСТЬ ДЖЕКА КЕРУАКА В КОНТЕКСТІ АМЕРИКАНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ХХ СТОЛІТТЯ

1.1 Життєвий та творчий шлях Джека Керуак

1.2 Американська культура та література ХХ століття

Висновки до першого розділу

РОЗДІЛ 2. ДЖЕК КЕРУАК ТА ЙОГО НАЙВІДОМІШИЙ РОМАН "НА ДОРОЗІ"

2.1 Джек Керуак і покоління "Біт"

2.2 Джек Керуак та його славетний роман "На дорозі"

Висновки до другого розділу

РОЗДІЛ 3. ОБРАЗ АУТСАЙДЕРА У ТВОРІ ДЖЕКА КЕРУАКА "НА ДОРОЗІ"

Висновки до третьго розділу

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


ВСТУП

Незважаючи на великі й незаперечні досягнення радянського літературознавства в області дослідження сучасної американської літератури, усе ще залишилося чимало недостатньо вивчених явищ. Одним з таких слабко вивчених феноменів є літературна творчість бітників, або, як їх часто називають у радянських дослідженнях - "розбитого покоління". З першого погляду така заява може здатися досить парадоксальною, тому що творчість бітників одержала оцінку в багатьох дослідженнях радянських літературознавців. Але необхідно врахувати, що в більшості випадків ці статті або глави монографій були присвячені не тільки бітникам, але й іншим письменникам, що пишуть на молодіжні теми. Дотепер у нас немає жодного монографічного дослідження літератури бітників.

У той же час, у закордонному, особливо американському літературознавстві, одному тільки Керуаку присвячено біля десяти монографій, кілька докторських дисертацій, не говорячи вже про статті самого різного обсягу й змісту. Необхідно врахувати, що бітники займають видне місце в загальній картині літературного процесу і що недостатній ступінь вивченості їхньої творчості може призвести не тільки до деяких неточних приватних суджень, але й перешкодити вірному й глибокому розкритті літературного процесу в цілому.

Актуальність роботи полягає в тому, що в наш час, еру інформаційних технологій все менше й менше молоде покоління звертається до надбань історії усього найкращого, що було створено раніше. Але нас зокрема цікавлять надбання американської літератури ХХ століття, а саме творчість Дж.Керуака, оскільки і до тепер більша кількість його творів не переведена з рідної мови Керуака і не доступна читачам, зокрема українським.

Ступінь дослідженості проблеми. Надбання американської літератури ХХ століття вивчали такі дослідники як: А.Анастасьєв, М.Бахтін, А.Бретон, І.Волков, А.Єлістратова, О.Завадська, Д.Затонский, A.Звєрєв, В.Кожинов, Т.Морозова, В.Толмачов та інші.

А саме творчість Дж.Керуака вивчали і опрацьовували такі вчені як: А.Елістратова,Є.Завадська, Б.Кук, М.Мендельсон, Т.Морозова, Дж.Тайтел, У.Толмен, Ф.Файєд, Е.Чарте та інші.

Саме не достатній рівень вивченості і розглянутості творчості Джека Керуака і такого напрямку як бітництво зумовило вибір теми: "Образ аутсайдера у творі Джека Керуака "На дорозі"".

Об’єкт дослідження – творчість Джека Керуака.

Предмет дослідження – образ аутсайдера у творі Дж.Керуака "На дорозі".

Мета дослідження. Більш детальніше дізнатися про американську літературу ХХ ст., а саме про її видатного представника Дж.Керуака. більш детальніше розглянути його творчість, зокрема його славетний роман "На дорозі".

Завдання дослідження:

1.         Дослідити творчий шлях Дж.Керуака в контексті американської літератури ХХст.

2.         Проаналізувати покоління "біт" та його вплив на Дж.Керуака.

3.         Охарактеризувати основні образи та типологію героїв Дж.Керуака.

4.         Визначити образ Керуаківського аутсайдера в романі "На дорозі".

Кваліфікаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загального висновку, списку використаних джерел, що складається з 47 найменувань. Загальний обсяг роботи ? сторінок.


РОЗДІЛ 1. ТВОРЧІСТЬ ДЖЕКА КЕРУАКА В КОНТЕКСТІ АМЕРИКАНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ХХ СТОЛІТТЯ

1.1 Життєвий та творчий шлях Джека Керуака

Американський письменник (1922-1969), головний герой строкатого й дотепер слабко вивченого покоління beat (бітників), автор романів, поетичних збірників і есе. Людина, що визначила на багато років уперед естетику інтолектуальної контр-культури.

Його називали то класиком сучасної американської прози, то успішним графоманом, вважали то рішучим новатором, то просто талановитим компілятором. Літературна спадщина, залишена їм, вражає своїм обсягом і разом з тим - очевидною еклектичністю. Написані в різній манері, його добутку звучать в одній тональності, утворюючи скоріше не цикл, а єдине оповідання. Практично всі книги цього загадкового провісника біт- і психоделічного буму 60-х 20 в., але лише остільки, оскільки є варіаціями на тому життєвого шляху автора, безперервною імпровізацією з неабиякою часткою художнього вимислу.

Народився 12 березня 1922 у містечку Лоуелл, штат Массачусетс. Перші проби пера належать до кінця 30-х (розповіді - Брати, 1939 і Une Veille de Noel, 1940), коли Керуак ще вчився в школі. Після нетривалого навчання в Колумбійському Університоті записується в торговельний флот, незабаром переходить у військово-морський, але швидко байдужіє до суворої дисципліни й армійських порядків. Лікарі визнають його психічно нездоровим, і юнак знову виявляється на суші[27, 6].

Прозаїчні начерки й перший, незакінчений роман Море мій брат, що він пише в ті роки, свідчили про безсумнівний дарунок майбутнього проводиря бітників, але виявилися цілком учнівськими. А от наступний, Місто й містечко, опублікований в 1950, відкрив йому дорогу в велику літературу. У цій роботі пролунало все то, що займало автора протягом всього , життя до чого він постійно вертався. Тоді лист молодого автора ще тяжіло до відносно послідовного натуралізму, і традиційні реалістичні тонденції домінували. Разом з тим Місто й містечко - початок легенди про Дулуозе, багатотомної епопеї про минуле й сьогодення автора, про заплутані життєві й творчі колізії й безустанний пошук чудесного способу, як залишитися самим собою в суспільстві споживання.

Дія книги відбувається в рідному містечку Керуака, герої - його рідні й знайомі; втім, тут прямі паралелі не завжди припустимі. Скажемо, саме авторське "я" розпорошується на окремі риси цілого ряду персонажів - синів Джорджа Мартіна. З одного боку, у діючих особах роману й у самому оповіданні персоніфікується західна культура з її морально-релігійними проблемами, з іншого боку - civitas terrena (град земної), конкретна крапка на географічній карті, рідна домівка молодого бунтаря. Дана обставина ріднить один з перших досвідів Керуака в області великої форми з історичною традицією "сімейної" (і "локальної" - від лат. locus - місце) словесності. Однак у Місті й містечку немає тої нервозної безвихідності, що панує на сторінках У.Фолкнера - взяти хоча б особняк, - спадкоємцем якого мислить себе Джек. Йому далека проблематика соціальної детермінації свідомості, що чи мала не вирішальне значення як для попередніх поколінь американських літераторів, так і для сучасників письменника, наприклад, Д.Стойнбека (Зима тривоги нашої, Грона гніву)[30, 19].

У Місті й містечку під вигаданими іменами фігурують нові друзі Керуака, А.Гінзберг і У.Берроуз, з якими він звів близьке знайомство в середині 40-х. У той же період виникає й саме поняття beat - Керуак витяг це слово з випадкової розмови із приятолем-хіпстором і зробив символом цілого покоління, його метафорою. Розгубленість, внутрішній протест стосовно тихої ейзенхауерівської Америки - от що поєднувало цих людей: письменників і музикантів, богемних художників і бідних студентів. Вони намагалися виплавити зі словесної руди минулу мову, адаптована для одкровень постіндустріальної епохи, прагнучи розкріпачити свідомість за допомогою різних засобів - від властиво літературного експерименту, арт-хеппенінга до вживання наркотичних речовин. Будучи породжено у творчої, пускай і зовсім не елітарному середовищу, цей рух, яким його думали засновники, не прийняло масовий характер, (тут мається на увазі біт як явище мистецтва, а як образ і філософія життя він одержав надзвичайно широке поширення). Більше того: у бітників не було ні програми, ні маніфесту, втім, аналогом такого деякі дослідники вважають поему А.Гінзберга Крик (1955)[31, 43].

Повністю співвіднести естетику "нових революціонерів" з установками існуючих у той час плинів не представляється можливим, хоча цих підпільних героїв післявоєнного років і прийнято називати одними з основоположників постмодернізму. Найбільше чітко ці невідповідності проступають у серії "спонтанних" лінгвістичних полотен Керуака, по розвитку стилю якого можна простежити всі перипетії й спірні моменти в сумбурній історії битки-генерації.

"Розбитість" стала реакцією на запуск захисних механізмів соціуму. Після Другої світової війни людям хотілося спокою й упевненості. Бітники ж навіть своїм поводженням у повсякденному житті порушували всі загальноприйняті норми. Вони слухали музику бібоп (див. джаз), їхніми кусвітами були Лестор Янг і Чарлі Паркер, а дозвілля вони воліли проводити - з марихуаною, релігійно-філософськими диспутами й божевільними, але артистично милими витівками. Не можна сказати, щоб їм так вуж імпонував погляд "із дна" суспільства, де вони перебували з погляду обивателів, яким хотілося бачити в бітниках лише жалюгідну карикатуру. Такі похмурі бородаті невдахи, що одягаються у всякий мотлох, недорікуваті, але претензійною, стурбованою випивкою й сексом. Що приховувати, диму без вогню не буває: багатьом бітникам були властиві всі земні пороки. Однак їхньої заслуги куди вище того "Коді", що вони нібито заподіювали добропорядним співгромадянам. Поетичне відродження в Сан-Франциско, відгомони якого доносяться до нас зі сторінок одного з романів Керуака, лише дещиця того, що привнесли бітників в американську й світову культуру. Кінематограф їм зобов'язаний "нелінійним, імажиністським монтажем" (Тод Френд, Бітники, яких ми заслужили, пров. М.Нємцова), - рядом свіжих знахідок (допустимо, що стали модними потерті светри й хакі, неохайні борідки), що перетворилися потім у стереотипи[5, 43].

Керуак так і не зумів геть-чисто відкинути вбрані з молоком матері патріотичні й сімейні цінності, не зміг остаточно відсторонитися від тексту, що, незважаючи на заплутаність і вільність викладу, у нього завжди зберігав художню єдність. Прийоми начебто розрізування й потім довільного, механічного з'єднання фрагментів ніколи цілого тексту, що практикував Берроуз, не знаходили в Керуака розуміння. Один раз надрукований, текст не був для нього сировиною для експерименту, вона дорожив своїми добутками.

Найвідоміший твір Керуака - На дорозі (1951, уперше видане в 1957), було написано за три тижні в скаженому темпі. Стимулом до зміни стилю стало спілкування письменника з Нілом Кесседі. Втілений ідеал бітництво, письменник і містик, "грішник, розпусник, безбожник", він, сам того не відаючи, наштовхнув Керуака на думку про створення адекватного контр-культурному світогляду невимушеної мови. Без зупинок друкуючи на рулоні паперу для телетайпа й не вносячи виправлення, Керуак створив щось нове, що не мало прецедентів у світовій літературі. Свій метод він нарік "спонтанним листом". Існує думка, що це лише модифікація ґрунтовно призабутого трасового листа Йєйтса (Керуак пізніше сам говорив про то, що писав з оглядкою на нього, прагнучи до подібного ефекту) - або ж автоматичними, винайденими французькими сюрреалістами. Сумнівів ні, Керуак був так чи інакше знаком і з тим, і з іншим, але мотивування подібного підходу до словесності лежать в іншій області. Жагучий аматор джазу, він мріяв перенести музичну імпровізацію на літературний ґрунт. Звідси випливає й небажання вертатися до роботи з текстом після написання, і рваний, синкопований ритм - суцільні тире. Та й саме слово beat, будучи функцією дієслова, означає ще й "відбивати ритм". Склад уподібнюється подиху, асоціації фіксуються в первісних формах[27, 55].

Назва На дорозі - алегорія життя взагалі й біт-культури зокрема, до межі лаконічне кредо автора.

Незважаючи на то, що Керуак "виводить" своїх друзів чи ледве не в кожному романі під різними псевдонімами, нерідко розповідаючи про події, що мали місце в дійсності, він ні на йоту не стає мемуаристом. Його проза ближче до модерністського міфотворчості. Як і в ранніх добутках, він вкладає у вуста своїх героїв висловлення, які сам найчастіше не здатний прийняти на віру й хоче для початку "перевірити на міцність". Так, Дiн Морiартi (На дорозі), прототипом якого став згаданий раніше Нил Кесседі, одержимо ідеєю мандрівки й кочує з однієї компанії в іншу, з одного міста в іншій по пустельних дорогах Америки й Мексики. Заради нових вражень він готовий навіть залишити хворого друга. Сал Парадайз - у ньому найбільше від "цілого", "історичного" Керуака - багато в чому схожий на свого блудного побратима по скитанню, але не впевнений, що в одних лише мандрівках, вічному пропалюванні життя знаходиться істина. Таким чином, буттєва проблематика одержує розвиток не тільки через сюжет і фабульну канву, але й через систему персонажів, що органічно для творчості Керуака. Автор зливається зі своїм текстом.

На протязі декількох десятиліть чимало суперечок викликало керуаківське розуміння буддизму. Дзен, що прийшов у післявоєнну Америку з Японії, викликало, як і європейський екзистенціалізм, справжню епідемію серед інтолектуальної молоді. Вона, не бажаючи залежати від цінно стой лицемірного по їхніх мірках середнього класу, сприйняла східну релігію як панацею від всіх лих. Дзен вступив у резонанс із настроями, що панували серед "розбитого покоління". Він припускав для кожного свій власний спосіб досягнення просвітління й зовсім не примушував відмовлятися від світських спокус, не задавав імперативів, як профетичне християнство. Навпроти - мав на увазі природне існування без ухилу в крайності - рух за течією, коли осяяння (сатири) здатне наздогнати в будь-який момент і може бути викликано самими незвичайними причинами[9, 11].

Керуак чудовий саме тим, що, залишаючись західною людиною до мозку костей, іде до себе інтуїтивно, немов згідно дзену. При цьому розвиває жанри, форми й, саме головне, художні цінності християнського світу, беручи як ідейний базис далеку тому релігію й філософію. У цьому його геніальність і трагедія.

Бачення Коді (1960)- своєрідне продовження роману На дорозі. Коді - літературний двійник того ж Ніла Кесседі, але разом з тим і трохи ідеалізований образ самого Керуака, одушевлена панорама його сумнівів і духовних відкриттів у той неясний час. Книга вийшла у світло цілком тільки через чотири роки після смерті автора: занадто смілив і незвичним здавався стиль, що відсилав до віршованих досвідів сюрреалістів початку 20 в., схожим часом у своїй алогічності на буддійські коани. Потік свідомості став ще більш різким і емоційним, однак тут він не переростає в повне візіонерство (Книга снів, 1960). Як і в європейському модернізмі, ідіостиль (індивідуальний стиль) займає місце сюжету, лінійної композиції. В образотворчій манері переважають імпресіоністські тонденції, текст насичений специфічним сленгом, розмовними оборотами.

У Бурлаках Дхарми,(1958) хронотоп дороги переміняється хронотопом гори: герої шукають гармонію не за допомогою руху, а медитативної статики. Рей Сміт (Керуак) і Джефі Райдер (Гері Снайдер) піднімаються в гори, щоб відчути марність усього сущого, "побачити" порожнечу. Керуак з'являється тут як адепт класичного дзен-буддизму. Сприймай світ таким, який він є, як якби тобі в ньому не було, дозволь собі глянути на нього, минаючи надмірність психіко-емоційних механізмів, мудрування ні до чого. Жив неспокійний художник у світі випадкових облич, - писав Н.Гумільов. Неспокійний художник - Керуак, а навколишнє - "світ випадкових облич". Погляд автора спрямований усередину, до споконвічної сутності героїв. Їхні соціальні зв'язки мінімальні, сюжет гранично розмитий. Деякі дослідники вживають визначення "керуакський соліпсизм", маючи на увазі під цим граничний суб'єктивізм Керуака, яким пофарбована вся тканина оповідання.

Керуак тяготиться культурною зумовленістю свого дискурса, але нічого не може поробити: його захват перед дикою природою хоч свіжий і по-східному всеосяжний, але й сентиментальний у кращому розумінні цього слова - топер уже зовсім по-американськи. Байдужість, якого мріє досягти його герой, здається химерою, коли читаєш зворушливі пейзажні описи, гранично насичені емоційно й колористично: "Заходи, це божевільне жовтогаряче дуркування...". Описовий натуралізм у прозі подібний до імпресіонізму в живописі - прагненням запам'ятати зовнішні обставини в їхніх скороминущих пропорціях по можливості чітко, тонко й докладно: сонячне світло розкладається на весь спектр, а окремі штрихи, навпроти, складаються в єдину картину. І в цьому - весь Керуак[28, 19].

Він не може досягти байдужості навіть у тій мірі, як його герої, тому що сам - зайво самокритичний, схильний до психоаналізу й заперечення досягнень прогресу, що для несучого дзен - зайве.

Суть конфлікту героя з віруваннями сучасного "суспільства процвітання" укладена в наступних рядках: "...мене цікавить перша із чотирьох шляхетних істин Шакьямуні: "життя є страждання". А також певною мірою третя: "подолання страждання досяжне"". (Бурлаки Дхарми)[14, 39].

Після Керуака художня література не знає прецедентів такої тонкої, розпачливої спроби донести дзен до західного читача (виключення становить, мабуть, проза Р.М.Персіга).

Роман Підземні (1958) являє собою плутану сповідь, виконану у звичному для Керуака ключі - спогаду про колишні надії, людей, події. На відміну від Бурлак Дхармы (1958), у цій книзі немає й натяку на програму дій, зато відчувається атмосфера прихованої тривоги й розпачу. Життя й приречений, "підземний" бунт бітників відбиті фрагментарно, стрибкоподібно. Більшість коментаторів, не змовляючись, наголошують на психоторапевтичному аспекті оповідання, на з'єднанні фрейдистьских і екзистенціалістичних мотивів - твердження про значну роль останніх навряд чи довелося б по душі авторові. Він уже встиг випробувати тягар слави вчасно створення Підземних, тому писав ще більше розкуто й сміливо.

Кращі, з погляду самого письменника, праці (наприклад, Доктор Сакс і Блюзи Мехіко - 1959) залишилися або непоміченими критиками, або незрозумілими, чи не обсвистаними. Незважаючи на те, що Керуак написав не одну статтю, що повинна була підвести його эстотическую позицію під серйозну теоретичну базу (наприклад, Основи спонтанної прози, Віра й техніка в сучасній прозі), товсті журнали нерідко оцінювали одкровення короля бітників як "нескладне, претензійне марення" (New York Times) [30,28].

Як поет Керуак менш популярний, чим прозаїк, а в якості останнього вивчаємо по перевазі американськими дослідниками. Більшість його романів невідомо широкої аудиторії.

Доктор Сакс (1959), із мрячними біблейсько-блейковськими ілюзіями, що допускає неймовірну суперечливість сприйняття й прочитань, написаний під впливом наркотиків, що нехарактерно для Керуака, і спілкування з У.Берроузом, риси якого, нарівні з керуаківськими, угадуються в образі Доктора Сакса, таємничого двійника або супутника героя.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5


Новости

Быстрый поиск

Группа вКонтакте: новости

Пока нет

Новости в Twitter и Facebook

  бесплатно рефераты скачать              бесплатно рефераты скачать

Новости

бесплатно рефераты скачать

© 2010.